Кислотний оксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кисло́тний окси́д

До кислотних оксидів відносять такі оксиди, які взаємодіють з основними та амфотерними оксидами, а також з їх гідроксидами з утворенням солей. Наприклад:

P₂О₅ + 3СаО = Са₃(РО₄)₂

SО₃ + ZnО = ZnSО₄

CO₂ + 2NaОН = Na₂СО₃ + Н₂О

Кислотні оксиди називають звичайно ангідридами (зневодненими кислотами), вказуючи цим, що їх можна одержати з кислот, віднімаючи від них елементи води. Кислотні оксиди утворюються неметалами та деякими металами, які проявляють змінну валентність. Валентність металів у кислотних оксидах буває, від 4+ до 7+. Наприклад CrO₃ — хроматний ангідрид (валентність хрому 6+ ), Mn₂O₇ — ангідрид марганцю (валентність марганцю 7+ ) і т. д.

Деякі кислотні оксиди взаємодіють з водою, утворюючи відповідні гідроксиди, тобто кислоти. Однак більшість з них безпосередньо з водою не взаємодіють, і тому їх гідроксиди, тобто кислоти, що їм відповідають, одержують посереднім шляхом.

[ред.] Джерела

• Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968