Конрад Мазовецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ко́нрад Мазове́цький (пол. Konrad I Mazowiecki, 1187— 31 серпня 1247) — польський князь з династії П'ястів.

Конрад Мазовецький - син Казимира 2 Справедливого, князь Куявів в 1202-1247 рр., князь Серадза, великий князь Краківський в 1229 - 1232, 1241 - 1243 рр. Засновник незалежного Мазовецького князівства в складі Польщі. Правив у ньому в 1207-1247 рр.

Тісно співробітничав з Німецьким (Тевтонським) Орденом хрестоносців, у 1226 р. віддав йому у володіння Хелмінську землю Польщі. У 1237-1238 рр.зазнав поразки разом з хрестоносцями під Дорогичином від галицько-волинського князя України-Русі Данила Романовича і змушений був повернути йому Дорогичинську землю над Бугом (зараз-Українське Підляшшя в складі Республіки Польща), захоплену поляками в кінці 12 ст. 10 липня 1241р.,скористашись загибеллю великого князя Генріха ІІ Побожного під час нашестя хана Батия, зайняв Краків, ставши великим князем(1241-1243). Однак після битви 23 травня 1243р. під Суходолом, в якій він зазнав поразки від малопольського князя Болеслава Соромливого, був змушений покинути Краків і повернутись у Мазовію.