Концентраційний табір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
концентраційний табір, табір-в'язниця для військовополонених і цивільних осіб у воєнний час або при тоталітарному режимі. Перші концентраційні табори були створені англійцями під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці в 1889 для африканських жінок і дітей (з померлими близько 20 тис. чоловік).
Система з приблизно 5 тис. концентраційних таборів була створена нацистами в Німеччині й окупованій Європі (1933-1945) для ув'язнення політичних і ідеологічних опонентів після того, як Гітлер став канцлером у 1933. Найбільше сумновідомі фашистські табори Бельзен, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Собібор і Треблінка. Загальна кількість людей, що загинули в німецьких таборах, становить більше 6 мільйонів, багато з них перед смертю піддавались медичним експериментам.
В СРСР починаючи з кінця 1920-х була створена система виправно-трудових лагерів, а в 1934 році було створено Головне управління виправно-трудових лагерів (ГУЛАГ). За період 1934 - 1953 в ГУЛАГ, за офіційними даними, було знищено 1 054 000 людей.
