Кощій безсмертний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кощій безсмертний (Чахлик Невмирущий) — у східнослов’янській міфології злий чаклун, викрадач жінок. Герой перемагає його, коли здобуває яйце, в якому захована кощієва смерть. Образ, паралельний змієві: в казках і билинах ці два образи часто замінюються один одним, але в українській традиції Кощій згадується мало, і ті казки, в котрих він з’являеться (напр., «бездушний Костій» — варіант дуже солдатського типу), можуть бути новішими запозиченнями з російських сюжетів. Проте немає сумніву, що маємо тут образ старий, місцевий, і ті повніші варіанти цього мотиву, які знаходимо у росіян і в іншім слов’янськім та скандинавськім фольклорі, щонайменше — належать до нашої київської доби.

До хрещення Русі східнослов’янських волхвів, боянів пісні на духовну тему називалися кощунами. Тому мандрівних піснярів і називали волхвами-кощунниками. Звідти й пішло слово кощунствувати, яке в християнську еру набуло негативного значення. Вірогідно, що Кощій Безсмертний, насправді був кощуном-піснярем. Можливо, що це була реальна особа, такий собі затятий язичник, який за допомогою магії доволі довго жив. Пізніше волхви буцімто трансформувалися на кобзарів.

Драгоманов сполучив з ним пізніший образ «Шолудивого Боняка», фантастичний образ смерті, безтілесного кістяка, що зв’язався, мабуть, за етимологією слова (кощій — костій — кістяк).

В казковому образі Кощія дослідників особливо цікавила його душа, захована в яйці, що лежить в скрині, у дереві: мотив широко розповсюднений і аналогічний з відомою староєгипетською казкою про двох братів, де серце одного сховане в цвіті акації. Цей цікавий мотив приходить у нас і у інших народів в різних комбінаціях — напр.: душа царівни в яйці, захованому в дереві, осокорі, — коли його відти викрали, царівна вмерла.