Кулішівка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Куліші́вка — український фонетичний правопис, застосований П. Кулішем у кінці 50-х років 19 століття.
Куліш застосовав цей правопис у «Записках о Южной Руси» (т. 1, 1856) та в «Граматці» (1857), а потім використаний у журналі «Основа», який видавали 1861-1862 роках у Петербурзі В.Білозерський, М.Костомаров і П.Куліш.
Згідно з цією орфографічною системою:
- Послідовно вживалася літера і на означення звука [і] з давнього ѣ (літо, сіно, осінь), на місці давніх о, є у новозакритих складах (стіль, жінка, пічь) і на місці йотованого і (Вкраіна, моіх, тихоі).
- Усувалася з абетки літера ы, а замість неї і на позначення звука и писалася літера и (синь, лисиця)
- У ролі апострофа в серед, та в кінці слів після приголосних виступала ъ (пъять, розвъязав, вітертъ, сміхъ).
- Звук [е] послідовно передавався літерою e (друже, сестра). Літера є вживалася лише після м'яких приголосних в іменниках с. р. (весіллє, третє, щастє), а після голосних --- літера e без відзначення на письмі йотації звука [є] (гуляе, думаешь), хоч літера є в попередніх правописах уже була.
- Відновлено літеру ё для сполучень йо, ьо (ёму, слёзою, тёхнув, народнёго), які відомі в давнішій орфографічній практиці.
У правописі приголосних П. Куліш намагався послідовно запровадити фонетичний принцип, наслідуючи в цьому частково О. Павловського, П. Гулака-Артемовського та ін.
- Вибуховий ґ передавався латинською літерою g (дзиga, gуля)
Кулішівка відзначалася прагненням до фонетизації правопису дієслів. Дієслівне сполучення -ться писалися через -тьця і -тця (вертаютьця, всміхнетця), а -тся --- через -шся і -сся (одібьешся, вітаєсся). Паралельно вживалися префікси рос- і роз- (роскажуть, розчервонітися).
Деякі недоліки кулішівки значною мірою були усунені в правописі «Південно-Західного відділу Російського географічного товариства» (1873), співавторами якого були П. Житецький та К. Михальчук. З їхньої ініціативи до кулішівки було внесено зміни: йотований звук [і] вперше став позначатися літерою ї, йотований [е] — літерою є, у кінці слова перестав вживатися ъ, вибуховий ґ передавався не латинською літерою g, а буквосполученням кг.
Кулішівка вживалася до заборони укрїнського друку урядовою постановою 1876 року, так званий Емський акт. Натомість уведений правопис, який “не одступав би од російської вимови букв” [8, 293]. Такий правопис здобув назву “єрижка” ( від запровадженої у ньому букви ы – єри), згодом його назвали “ярижкою”. Цю зміну в назві пояснював Кримський: ”...слово “ярижка” мало б визначати щось чиновницьке, казенне, силоміццю накинене”. Після втрати чинності Емського указу в 1905-1914 роках стали вживати грінчевичівку, яка була трохи зміненною кулішівкою, зокрема в «Словарі української мови» за редакцією Б. Грінченка.
