Кістяківський Богдан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Кістяковський Богдан Олександрович, але, можливо, варто це додатково обговорити

Кістяківський Богдан (Федір) Олександрович – український правознавець, філософ, соціолог, сенатор, член Адміністративного генерального суду, академік Української Академії Наук з 1919. Нар. 4(16).11.1868 у м. Києві. Навчався на історико-філологічних факультетах Київського і Харківського університетів (1899). У 1890-1892 навчався на юридичному факультеті Дерптського університету. Здобути вищу освіту в Російській імперії не зміг через участь в українському і марксистському рухах. Продовжив навчання в Берлінському університеті (1895097), де вивчав право і філософію під керівництвом Г. Зіммеля та в Страсбурзькому університеті (1897). В Гале слухав лекції А. Ріля і Р. Штаммера. Почав науково-письменницьку діяльність у дусі марксизму зі статті “Юбілейная виставка в Базеле” (1897). Проте в своїй дисертації “Суспільство та індивід. Методологічне дослідження” (1899), написаній під керівництвом В. Віндельбанда, Кістяківський відійшов від марксизму і наблизився до німецької “західно-південної школи” В. Віндельбанда і Г. Ріккерта. Доктор філософії – з 1899. Підтримував зв’язки з Г. Єллінеком, Г. Ріккертом, М. Вебером. Останній обрав К. своїм консультантом для написання роботи про політичні течії в Росії. К. співробітничав з журналом “Украинская жизнь”, в якому друкувався під псевдонімом Хатченко. У 1908-1910 – головний редактор журналу “Критическое обозрение”, а з 1911 – редактор журнал “Юридический вестник”. К. співробітничав з П. Б. Струве. Брав участь в установчих зборах і з’їздах “Союзу визволення”. К. належать праці: “Проблема и задачи социально-научного познания” (1912), “Наши задачи” (1913), “Сущность государственной власти” (1913), “Государство правовое и социалистическое” (1906). Один з авторів збірок “Проблеми ідеалізму” (1902), “Віхи” (1909). З 1906 викладав у Московському комерційному інституті. З березня 1909 – приват-доцент Московського університету. У 1911-14 Викладав у Демидівському юридичному ліцеї в м. Ярославль. За роботу над дисертацію “Соціальні науки і право”, захищену в Харківському університеті, здобув ступінь доктора державного права (1917). З 1917 – професор, з 1919 – декан юридичного факультету Київського університету. З приходом більшовиків виїхав з Києва і поселився в Катеринодарі, де працював в місцевому Політехнічному інституті. Дочасно помер після операції 16.04.1920.