Легована сталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лего́вана сталь, або спеціальна сталь — сталь, яка містить добавки інших металів з метою надання їй тих чи інших властивостей. Як легуючі елементи найчастіше застосовують хром, нікель, манган, силіцій, вольфрам, молібден і ванадій, значно рідше — кобальт, титан, берилій і інші метали. У більшості випадків легуючі елементи додаються в незначних кількостях — десяті частки відсотока, але деякі з них — від кількох відсотків до 10—15% і навіть більше. Назви легованих сталей походять від назв легуючих елементів.

За приклад високолегованих сталей може служити вольфрамо-хромо-ванадієва сталь із вмістом 18% W, 4% Cr і 1% V. Цю сталь називають швидкоріжучою, оскільки з неї виробляють різальні інструменти. Особливістю цієї сталі є те, що вона не втрачає своєї твердості і міцності навіть при 600°С.

Хромо-нікелева сталь із вмістом 18% Cr і 8% Ni в атмосфері повітря не піддається корозії. Цю сталь називають нержавіючою. З неї роблять нержавіючі ножі, ложки, виделки тощо.

[ред.] Джерела

• Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968