Лена (ріка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лена

Довжина

4400 км

Висота витоку

1650 м

Середня витрата води

17000 м³/с

Площа басейну

2 490 000 км²

Витік

Гирло

Море Лаптевих

Країни басейну

Сибір

Лена (рос. Лена) - - найбільша ріка Північно-Східного сибіру, впадає в Море Лаптєвих.

Перші відомості про велику східну ріку дійшли до росіян, що мешкали у Сибіру, на початку XVІІ в. У 1628 р. по ріці Куті на Лену вийшов козак Василь Бугор із загоном. Через кілька років цей шлях повторив сотник Петро Бекетов. Його загін установив у гирла Кути перші будинки, поклавши початок місту Усть-Куту, де трохи пізніше землепроходец Єрофій Павлович Хабаров ставив першу солеварню.

Ріка Лена - 10-та за довжиною ріка у світі і третя - серед річок Росії після Єнісею та Обі. Довжина ріки - 4400 км, площа басейну 2490 тис. км².

Основні притоки: Витим, Олекма, Алдан, Вілюй.

В основному протікає по території Якутії, частина ленских приток відносяться до Іркутської й Читинської областей і до республіки Бурятії.

Джерело Лени знаходиться в північно-західних схилах Байкальського хребта, у десятку кілометрів від озера Байкал. Вся верхня течія Лени (до Витима), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля.

До середньої течії відносять її відрізок між устями рік Витима й Алдану, довжиною 1415 км. Біля впадання Витима Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого устя. Прийнявши Витим, Лена перетворюється в дуже більшу багатоводну ріку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Доліна асиметрична: лівий схил положе; правим, представленим північним краєм Патомского нагір'я, крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі хвойні ліси, лише іноді змінювані лугами.

Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища Покровську долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії - вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів.

Нижче Якутську Лена приймає два головних своїх припливи - Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега ріки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі.

У нижній течії Лени її басейн дуже вузький: зі сходу наступають відроги Верхоянського хребту - вододілу рік Лени і Яни, із заходу незначні височини Середньосибірського плоскогір'я розділяють басейни Лени й Оленека. Нижче села Булун ріку стискають підходящі до неї зовсім близько хребти Хараулах зі сходу й Чекановского із заходу.

дельта ріки, вид з космосу

Приблизно в 150 км від моря починається велика дельта Лени. У її початку височіє острів Стовповий - останец, відмитий водою від одного з острогів Хараулахского хребта. Дельта Лени - одна з найбільших у світі - перевищує розмірами навіть величезну дельту Нілу й займає площу в 30 000 км. Незліченні острови, острівці, протоки й озера, низькі, затоплювані під час розливу, що безупинно міняють обриси... Тільки три головні протоки доходять, не перериваючись, до моря: сама західна - Оленекська, середня - Трофимівська й східна - Биковська. Всі вони судноплавні, але найбільше значення має Биківска довжиною 130 км, по якій судна підходять до бухті Тіксі, на березі якої перебувають морські ворота Якутії - порт Тіксі.

Ріка є головною транспортною артерією Якутії, початком судноплавства на Лені вважається пристань Качуга, однак, аж до Осетрова по ній проходять лише невеликі судна, і тільки нижче його починається "дійсна водна дорога" до океану.

Основне живлення Лени, так само як і майже всіх її притоків, становлять поталі снігові й дощові води. Повсюдне поширення вічної мерзлоти заважає живленню рік ґрунтовими водами. У зв'язку із загальним режимом опадів для Лени характерні весняна повінь, паводки улітку й низька осінньо-зимова межень. Весняний льодохід відрізняється великою міццю й часто супроводжується великими заторами льоду. Замерзає Лена в порядку, зворотному розкриттю, - від понизов'я до верхів'я.

Більшість дослідників вважають, що назва ріки - змінене росіянами тунгусо-маньчжурське (евено-евенкійське) "Елю-Ене", що значить "Велика ріка".