Лікаон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЛІКАО́Н (гр. Lykaon) — аркадський цар, син Пелазга й океаніди Кіллени ; мав 50 синів, відомих своєю зарозумілістю й пихою. Багато з них стали епонімами аркадських міст. Найчастіше Л. та його сини згадуються як втілення тогочасної безбожності. Зевс, бажаючи перевірити, чи справді вони такі зухвалі, прийшов до Л. в гості. На бенкеті Громовержцеві подали нутрощі вбитого хлопчика. Розгніваний зневагою Зевс убив громом Л. та його синів (варіанти: наслав на людей потоп; перетворив Л. у вовка; гр. lykos — вовк). Міф про Л. відображає первісний звичай приносити людські жертви Зевсові Лікейському і заборону їх олімпійською релігією.
