Мильнянка лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мильнянка лікарська

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Caryophyllales
Родина:	Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід:	Saponaria
Вид:	Мильнянка лікарська

Мильнянка лікарська (Saponaria оffісіnalis L) Місцеві назва - собаче мило, дике мила, мильний корінь тощо. 3 родини гвоздикових - Caryophyllaceae.

Багаторічна трав'яниста рослина (30-60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке. Листки (5-10 см завдовжки, 2-4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок. Квітки великі, правильні, згруповані по 3-7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, короткоопушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня. Плід - довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате.

Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні - жовтні.

Поширена мильнянка майже по всій Україні. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Запаси сировини невеликі.

[ред.] Практичне використання

Харчова, лікарська, фарбувальна, декоративна рослина.

У харчовій промисловості застосовуються корені з кореневищами рослини: в кондитерському виробництві для приготування халви і кремів (надають блиск, відбілюють і емульсують нерозчинні речовини), у хлібопекарській справі, при виробництві шипучих вин і пива. Завдяки наявності глюкозиду сапоніну корені використовують також ,для виробництва сурогатів мила, яке застосовують для відбілювання і миття шовку, вовни і тканин, які не можна мити звичайними лужними милами.

У науковій медицині зрідка застосовують кореневища з коренями мильнянка - Hadix Saponariae rubra - як гідхаркувальний засіб при захворюванні дихальних шляхів.

У народній медицині корені мильнянка застосовують як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний і поліпшуючий обмін речовин засіб, при хворобах печінки, нирок, селезінки, при золотусі. Зовнішньо корінь мильнянки застосовують при зубному болю, ангіні, нежиті, у вигляді мазі або примочок - при лишаях, екземах і фурункулах. У суміші з коренями бузини та іншими травами мильнянку використовують при лікуванні венеричних хвороб.

У гомеопатії використовують відвари висушених коренів, а у ветеринарії - при лікуванні хвороб кишковошлункового тракту і як глистогінний та блювотний засіб. У фарбувальній промисловості корені мильнянка використовують для фарбування шовку і шерсті, у парфумерії - для виробництва шампунів.

Мильнянка лікарська - декоративна рослина, має махрові форми, рекомендується для змішаних суцільних насаджень на клумбах і для букетів.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Заготовляють корені з кореневищами. Рано навесні або восени їх викопують лопатами, струшують землю, обрізують ножами надземні частини і миють у холодній воді. Сушать на відкритому повітрі, на горищах під залізним дахом, розкладаючи тонким шаром на папері чи тканині. Вихід сухої сировини 30-32 %. Сировину пакують у тюки вагою по 100 кг, зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях.