Мордовія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мордовія (ерз. Мордовскяй Республикась, мокш. Мордовской Республикась рос. Республика Мордовия) — фіно-угорська держава у складі Російської Федерації. Основне населення - ерзяни, мокшани, татари-мішарі, росіяни (великоруси). Територія - 26,2 тис. кв. км. Населення (на 1 січня 2002 р.) - 910,0 тис. осіб. Столиця - м. Саранськ (ерз. Саран Ош).
Зміст |
[ред.] Географія
Республіка Мордовія розташована в центрі Європейської частини Російської федерації в басейні річки Волга. Територія - 206.200 км². Населення - 888.766 осіб (2002). Середня густота населення - 33.9 ос./км². Загальна протяжність із заходу на схід становить близько 280 км (від 42°12' до 46°43' східної довготи), а з півночі на південь - від 55 до 140 км (від 53°40' до 55°15' північної широти). Межує на півночі з Нижегородською областю, на півдні – з Пензенською областю, на заході – з Рязанською областю, на сході – із Чуваською республікою та Ульяновською областю.
[ред.] Рельєф
Республіка Мордовія розташована на сході Європи та Східно-Європейської рівнини. На заході Мордовії є Оксько-Донська рівнина. В центрі і на сході – Приволзька рівнина (висота до 322 метрів).
[ред.] Клімат
Сума активних температур Мордовіїї становить 2200-2400 градусів за Цельсієм. Тривалість днів з температурою вище нуля становить середньому 200-215 на рік. Середня температура січня - -11С, липня - +19С. Вегетаційний період – 130 днів. Рівень опадів в середньому за рік – 500мм.
[ред.] Річки
[ред.] Рослинність
Мордовія розташована на стику лісо-степової і степової зон. Переважають листяні дерева: дуби, клени, липи і сосни. Ліси займають близько ¼ території Мордовії.
[ред.] Тваринність
Серед диких тварин залишився вовк, борсук, бобер, кабан, кріт, заєць, серед птахів – тетері, сірі куріпки, глухар. Серед риби – короп, карась, щука, тощо.
[ред.] Ґрунти
Найпоширенішими є чорноземи і дерново-підзолисті ґрунти, що є достатньо родючими.
[ред.] Корисні копалини
Територія Мордовії не є багатою на корисні копалини. Взагалі відсутні поклади паливних і рудних копалин. Проте є багато будівельних матеріалів. Промислове значення мають такі ресурси: мергел, фосфорити, глини, торф, кварцовий пісок, мінеральні фарби та інші.
[ред.] Адміністративний поділ
В Республіці Мордовія є 22 райони і три міста республіканського підпорядкування.
- Ардатовський район Мордовії
- Атюр'євський район
- Атяшевський район
- Большеберезніковський район
- Большеігнатовський район
- Дубьонський район
- Єльніковський район
- Зубово-Полянський район
- Інсарський район
- Ічалковський район
- Кадошкінський район
- Ковилкіно
- Кочкуровський район
- Краснослободський район
- Лямбірський район
- Ромодановський район
- Рузаєвка
- Саранськ
- Старошайговський район
- Темніковський район
- Теньгушевський район
- Торбєєвський район
- Чамзінський район
[ред.] Населення. Етнічний склад
[ред.] Загальна статистика
- Населення за даними перепису 2002-ого року становило 888,766 осіб.
- Міське населення - 531,478 (59.8%)
- Сільське населення - 357,288 (40.2%)
- Чоловіки - 408,556 (46.0%)
- Жінки - 480,210 (54.0%)
- На 1000 чоловік припадає 1175 жінок
- Середній вік становить 38.7 років
- в місті - 36.8 років
- в селі - 41.3 роки
- для чоловіків - 35.9 років
- для жінок - 41.2 роки
- Демографічний приріст
- народжуваність - 7394
- смертність - 14823
За чисельністю населення займає 42 місце в Російській Федерації.
[ред.] Етнічний склад
| відсоток 1939 | відсоток 1959 | відсоток 1970 | відсоток 1979 | відсоток 1989 | відсоток 2002 | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| ерзя та мокша | 405,031 (34.1%) | 357,978 (35.8%) | 364,689 (35.4%) | 338,898 (34.2%) | 313,420 (32.5%) | 283,861 (31.9%) |
| росіяни або великоруси | 719,117 (60.5%) | 590,557 (59.0%) | 606,817 (58.9%) | 591,212 (59.7%) | 586,147 (60.8%) | 540,717 (60.8%) |
| татари або мішарі | 47,386 (4.0%) | 38,636 (3.9%) | 44,954 (4.4%) | 45,765 (4.6%) | 47,328 (4.9%) | 46,261 (5.2%) |
| українці | 7,586 (0.6%) | 6,554 (0.7%) | 6,033 (0.6%) | 5,622 (0.6%) | 6,461 (0.7%) | 4,801 (0.5%) |
| інші | 8,884 (0.7%) | 6,468 (0.6%) | 7,069 (0.7%) | 8,012 (0.8%) | 10,148 (1.1%) | 13,126 (1.5%) |
[ред.] Мови
Державними мовами РМ є ерзянська, мокшанська та великоруська (російська). У Торбєєвському, Єльніковському та Ічалківському районі поширена татарська (мішарський діалект). У с.Лопатівка говорять українською.
[ред.] Література
На території Мордовії функціонує три літератури: ерзянська, мокшанська і власне мордовська.
[ред.] Мордовська література
Література ерзян та мокшан, що створена російською мовою, а також самих росіян, що живуть в Мордовії. Сформувалася на зламі ХІХ-ХХ століття. Представники: С.Анікін, 3.Дорофєєв, М. Гєрасімов, Д.Морской, А.Дорогойченко, Р.Завалішин, К.Смародін, тощо. Частина представників М.л. перейшли на національну мову після 1918, творили в межах ерзянської та мокшанської літератур (наприклад, З.Дорофєєв).
[ред.] Ерзянська література
Література ерзян - найбільшого фіно-угорського народу центральної Євразії. Бере початок з епічних творів циклу "Сіяжар" та "Масторава". На основі кирилиці перші письмові твори з'являються у ХVІІІ столітті. Наприкінці ХХ століття спроби запровадити латиницю, намагання відродити основу древнього ієроглифічного письма ерзян. Серед класиків - В. Радаєв, Н. Абрамов, А. Йондол, Н. Еркай, Т. Раптанов, П. Кіріллов, І. Мориця, А. Доронін, М. Кемаль.
[ред.] Мокшанська література
Література мокшан - найпівденнішого фіно-угорського народу Євразії. Багата усна народна творчість, особливо цикл ритуальних плачів. У ХХ ст. - на основі кириличного письма. Серед класиків - З. Дорофєєв, Я. Пінясов, А. Мокшоні, Р. Орлова, А. Пудін, В. Мішаніна.
[ред.] Економіка
Машинобудування: електротехнічна промисловість - АТ "Лісма", "Лайме"; приладобудування - АТ "Електровипрямляч", "Саранський приладобудівний завод"; важке - АТ "САРЕКС", "Саранський завод автосамозвалів"; хімічне машинобудування. Металообробка: вузли і деталі ливарного виробництва для автомобільної промисловості - АТ "Центроліт". Хімічна промисловість: виробництво синтетичних смол; гумовотехнічні вироби - АТ "Резинотехніка". Деревообробна, легка, харчова промисловість. Виробництво будматеріалів: АТ "Мордовцемент".
[ред.] Історія
[ред.] Етимологія назви народу
Корінне населення - ерзяни та мокшани - належить до фіно-угорської групи народів і є близькоспорідненими, але самостійними народами. Слово "мордва" не є етнонімом, однак активно насаджується офіційною владою. Ерзяни та мокшани вперше згадуються під збірним іменем "мордва" в творі готського історика Йордана (VI ст. н. е.). Про країну "Мордія" було відомо візантійському імператору Костянтину Багрянородному (Х ст.). Етноніми ерзя (арісу), мокша (моксель) зустрічаються в хазарському посланні до хазарського кагана Йосива (Х ст.) і в мандрівних записах подорожуючого монаха В.Рубрука (ХIII ст.). Починаючи з Х., етнонім "мордва" в різних варіантах неодноразово згадуються в українських та великоруських літописах.
[ред.] Передісторія Мордовії
Найдавнішими археологічними пам'ятками краю є пам'ятки неолітичної доби. Фіно-угорські "мордови" згадуються вже з VI ст. У VIІ—VIII ст. ерзянські війська підкорили Мурому та Мещерію, домінували над спорідненими мокшанами, впливали на внутрішню політику Чувашії, постійно погрожували південним, а пізніше східним кордонам мерян. Зрештою, саме на ерзянському кордоні зупинилася київська колонізація ХІІ століття. Лише в ХІІІ столітті володимиро-суздальські війська, укомплектовані переважно мерянами, протаранили ерзянські кордони, перепідбивши християнським монархам муромські землі та столицю Ерзянь Мастор - Обран Ош (нині - Нижній Новгород).
[ред.] Інтервенція Золотоординської Держави
З початком інтервенції військ Золотої Орди у ХІІІ ст. на Європу, Мордовія одна з перших дає бій армії Чингізхана, але невдовзі потрапляє під владу золотоординських ханів. В середині XIV століття Мордовія позбавляється влади Золотої Орди, але з 1330-их перебуває у васальних взаєминах із Казанським ханством. Однак Внутрішня Ерзянія залишалася неприступною і для Орди, і Казані, і для Москви аж до 17 століття.
[ред.] Під владою Московії та Петербурзької Імперії
Спроби замінити номінальну залежність ерзянських (мордовських) князів від Булгарії на московське рабство не приносили успіху аж до 18 століття. Три Вітчизняні війни – 1606-1612, 1670-1671 та 1743 року послідовно відкидали московську колоніальну владу в межі своїх острогів, зокрема й Саранськ, де першим воєводою був ніхто інший як прапрадід поета Міхаїла Лєрмонтова. Але в другій половині 18 ст. Москва змогла провести масовану колонізацію ерзяно-мокшанських земель, що спричинило масову еміграцію корінного населення за Волгу та у степи, контрольовані Ногайською ордою. Цей відплив фіно-угорського населення Мордовії фатально позначився на демографії країни та запрограмував етнічну деградацію ерзян та мокшан аж у ХХ ст.
[ред.] Під Радянською владою
Стабільний радянський режим встановлено в Мордовії після придушення селянського повстання Отамана Антонова. Державність Мордовії встановлена порівняно пізно: 10 січня 1930 - Мордовська автономна область, 20 грудня 1934 - перетворена на Мордовську АССР. З 1994 — Республіка Мордовія.
[ред.] Сучасний період
Фатальну роль відіграє в політичній історії ерзян існування Республіки Мордовія. Формально – це держава ерзянського та мокшанського народів, мови яких визнані офіційними в РМ. Водночас, Мордовія не є федерацією двох фіно-угорських народів – відсутні будь-які внутрішні кордони між Мокшень Мастор та Ерзянь Мастор. Мордовія єдина республіка, назва якої утворена з досить ганебної історичної клички – на слово “мордва” ерзяни та мокшани ображаються не менше, ніж нормальні українці на “хохла”. Однак спроба перейменувати Мордовію на Ерзяно-Мокшанську республіку провалилася і 1991 року, і 1995, коли ухвалювалася нова Конституція. Виникла парадоксальна ситуація – ерзяни та мокшани змушені на федеральному рівні називати себе “мордвою”, тоді як це слово відсутнє в словниках самої “мордви”. Цей несмішний анекдот частково пояснюється тим, що мокшанська інтелігенція РМ намагається зберегти середньовічний міф про те, що мокша та ерзя – суть один народ. Псевдоетнонім “мордва” - головний козир “єдинонеделімців” в цьому. Однак ерзянам, 80% яких живе поза межами Мордовії, “мордовська теорія” коштувала понад 100 тисяч чоловік, що пішли в добровільну асиміляцію протягом якихось 1970-их років (*дані суомі соціолога Саппо Лаллуки). Ще 320 тисяч зникло у період "суверенности Мордовії" - від 1989 по 2002 рік. Отже, за 30 років ерзянська нація втратила без війни, пошестей та прямих репресій до 40% своєї ваги або майже півмільйона людей! На початок 2004 рооку ерзяни стали світовими лідерами за темпами асиміляції. Ситуація ускладнюється тим, що сьогодні не всі громадські організації ерзян виступають за побудову власної “немордовської” держави. Практичні кроки в цьому напрямку здійснюються лише Товариством порятунку ерзянської мови імені Рябова – його активісти пропагують ідею створення двопалатного парламенту РМ, одна з яких обиратиметься за національними квотами ерзян і матиме право вето на постанови іншої палати – фактично, парламенту мігрантів та мокшан. Згодом йдеться про створення Ерзянської Республіки. Разом з тим, ерзянські націоналісти не готові і не прагнуть позбавити мокшан традиційної фіно-угорської функції і статусу “етнодвійника”. Просто мокшан, з огляду на мордовську авантюру, тимчасово дистанціюють і примушують визначити внутрішні кордони, які ніколи не загрожували стабільності фіно-угорських етнопар.
[ред.] Культура
Ерзяни та мокшани (заст. "мордва") володіють стрункою історичною міфологією (епоси «Масторава» та “Сіяжар”), зберегли рефлексію на Київ як на центр антихозарського руху і, за спостереженнями українського вченого Н.Гальковського, древня українська та ерзянська міфологія має кілька ключових паралелей, яких немає в інших народів. (*Н.М.Гальковский, “Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси”, м.Харків, репринт з видання 1916 року).
[ред.] Мас-культура
Починаючи з 1990 року (з часу відокремлення РФ від України) в московській мас-культурі активно дешифровується велетенський ерзянський субстрат. Гра на дерев’яних ложках, реабілітація балалайки як ерзянського інструмента (а не знов-таки калмицького), походження сюжетів пушкінських казок, русскіх легенд, народних пісень, стереотипи традиційної екоповедінки – все забреніло ерзянським зізнанням. Водночас, ерзянський дух московської культури не протиставлявся “ісконно рускому”, а подекуди сміливо вмонтовувався у нову ідеологію Москви, визнавався і руським, і паралельно загальнофінським. Але противники цього расового стриптиза швидко перешикували ряди і перейшли у контрнаступ. Так, у культовому фільмі Нікіти Міхалкова “Сибірський цирульник” містився сенсаційний епізод, згадуваний навіть в українській пресі - гвардія ерзянських волинщиків (не згірших шотландських) зустрічає у Нижньому Новгороді царя Александра ІІІ! З “невідомих причин” цей епізод був вилучений з прокатного варіанту фільму. І це лише один з прикладів. Досліджувати і популяризувати глибші факти впливів фіно-угорської народної культури на совітське кіно, театр і навіть мультіплікацію стало знову неприйнято. Тоді як один тільки анімаційний серіял “Чебурашка”, створений за сценарієм Едуарда Успенського, дає безліч подібного матеріалу. Це вживання Чебурашкою арготизмів “Віра” та “Майна”, які означають мокшанською “вгору” та “вниз”. Етноекологічний ракурс – серія про боротьбу Чебурашки з бракон’єрами та кривдниками березового лісу. Психологічний - спроба Чебурашки влитися в піонерський загін. Вона відсилає нас до карань пелевінського Шостипалого, а відсутність самого імені Чебурашки в Енциклопедії, де безрезультатно шукав його Крокодил Гена, несподівано кореспондується з проблемою “інституційного небуття” ерзян – причина їх масової асмиляції в РФ. Прикметним є епізод з самим крокодилом Геною, який “працює” крокодилом в зоопарку – здається в такий же спосіб самі ерзяни “працюють мордвою” в етнозаповіднику - РФ. Та й саме ім’я Чебурашка, винайдене Успенським, походить від ерзянського дієслова “чевордемс” - в одному з 15 значень воно перекладається як “впасти”, тобто “чевурахнутись”. Очевидно, йдеться про звичайного ерзянського домового – з великими вухами і смішним волохатим тулубиком, який “чебурахався” серед ночі на кухні та бив посуд – класична нечемна поведінка такого створіння. Крокодил Гена – це ніхто інший як добра мещерська змія – тварина позтивна, дружня в фіно-волзькій народній традиції. Поруч з Чебурашкою і Крокодилом Геною ще один персонаж з ерзянських казок - “старуха Шапокляк” (буквально перекладається, як “чорний капелюх на твердій основі” – його носили літні жінки). Безумовно, зазначений ерзянський субстрат став набутком і українського народу, який перебував у московському полоні і любив телевізор. І, очевидно, що разом з Чебурашкою на терені УССР не могли не з’явитися і самі ерзяни. Хоча б через свою національну патологію – дисперсність розселення в дістріктах СССР. Вибухом ерзянських одкровень стала творчість згадуваного письменника Віктора Пєлєвіна - його культовий роман “Чапаєв і пустота” є по суті фінським стриптизом Жовтневого перевороту. Не випадково підвищеною увагою користується творчість Пєлєвіна в Естонії, де розуміють сенс есхатологічних проблем “східних фіно-угрів”. Ранню п’єсу В.Пелевіна “Самітник та Шостипалий” привезено Естонським драматичним театром до Києва на традиційний театральний фестиваль 2002 року! Цікава ерзянська символіка міститься і в творах Івана Буніна, який використовував образ “мордовського жіночого костюма” як своєрідну “буттєву імовірність” Фінської Руси. В московському кіно представлено ціле гроно ерзян - Олєг Табаков (лауреат громадської премії “Кращий ерзянський кіноактор століття”), Сєргєй Єфрємов (його син надалі матеріалізовує ерзянський вплив у московському кінематографі), Васілій Шукшин, Всєволод Санаєв та Юрій Нікулін (останній є центральним персонажем компанії блазнів – “Віцин-Нікулін-Моргунов”. Всі троє мають фіно-угорське походження). Прикметною є також особа головного лікаря СССР академіка Євгенія Чазова – такого собі мордовського волхва, що констатував факт смерті кількох комуністичних вождів.
[ред.] Релігія
Сьогодні більшість населення сповідує Православну віру грецького обряду. На поч. 1990-их РПЦ в межах республіки сторила Мордовську єпархію. На чолі - архієпископ Варсонофій (Судаков). Безпосередньо з ерзянським світом пов’язаний один з найвпливовіших архієреїв РПЦ митрополит Кірілл Гундяєв (родичі в Саран Оші та Ічалківському районі РМ).
У Саранську створено кілька парафій Лютеранської церкви, де богослужіння повністю переведено на ерзянську та мокшанську мову. У районах із компактним проживанням татар-мішарів поширено мусульманство. Створено окреме духовне управління мусульман Мордовії. Після падіння СССР робляться спроби відновити традиційний релігійний обряд ерзянського народу. Зокрема, відновлено проведення квазі-релігійного свята Раскень Озкс у с.Чукали (Тов-во порятунку ерзянської мови ім.Рябова). Ідеї "етнічної релігії" популярні в ерзянській діаспорі, зокрема у Татарстані.
[ред.] Конституція Мордовії
Конституція Республіки Мордовії прийнята 21 вересня 1995 р. (зі змінами від 28 лютого, 27 листопада 1997 р., 7 жовтня, 17 грудня р., 9 листопада 2000 р., 5, 10 січня, 28 травня, 12 листопада 2001 р., липня 2003 р., 28 січня 2004 р., 30 березня, 23 грудня 2005 р., квітня, 26 червня 2006 р.)
[ред.] Міста Мордовії
- Саранськ
- Рузаєвка
- Краснослободськ
[ред.] Українці в Мордовії
Перші українці з'явилися на території Мордовії у Х ст. - під час походу князя Святослава на Волзьку Булгарію. Проте стала колонізація ерзяно-мокшанських земель почалася лише в 16 ст. - із переходом населення Речі Посполитої на Дон та нинішню Слобідську Україну. Старожиле українське населення існує в селі Лопатівка. Діаспора ХХ ст. сконцентрована у містах, насамперед Саранську. Загальне число українців - 4,801 (0.5% від всього населення РМ).
[ред.] Дивись також
 |
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
