Нейроглія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Загальні відомості
Нейроглія – сукупність нервових клітин що, наряду з нейронами, формують нервову тканину.
Клітини нейроглії, або гліальні клітини чи просто глія, досить сильно відрізняються від нейронів. Найбільша різниця полягає в тому, що глія напряму не бере участь в генерації та проведенні нервових імпульсів, хоча її функцією є, зокрема, взаємоізоляція нервових контактів та підтримка функціонування нейронів. Загальна кількість глії в нервовій системі помітно більше, ніж кількість нейронів: їхнє співвідношення по масі дорівнює приблизно 3:1, а за кількістю - 50:1 на користь глії.
Незважаючи на те, що клітини глії також, як і нейрони, мають складні розгалуджені відростки, ці відростки в середньому менші за нейрональні, і не утворюють класичних синапсів для проведення нервового сигналу.
Термін „глія” походить від грецького слова, що озачає „клей”, і віддзеркалює уяву 19-го сторіччя про те, що гліальні клітини якимось чином утримують цілісність нервової системи. Незважаючи на те, що досі не знайдено доказів зв’язування нейронів в єдине ціле саме глією, цей термін зберігся. Тим не менше, для глії вважають доведеним існування таких функцій, як підтримання гомеостатичного середовища існування нейронів, модуляція рівню збудливості нейронів, модуляція роботи синапсів шляхом контролю зворотнього захвату нейромедіатора з синаптичної щілини, формування підтримуючої структури на деяких стадіях розвитку нейронів, та протидія ушкодженню нейронів, тобто захисна функція (а подеколи і сприяння відновленню після ушкодження).
У зрілій центральній нервовій системі (ЦНС) існують чотири типи гліальних клітин: астроцити, олігодендроцити, епендимні клітини та мікрогліальні клітини (див. малюнки); при цьому астроцити та олігодендроцити ще називають макроглією.
[ред.] Астроцити
Астроцити, які зустрічаються винятково в головному та спинному мозку, мають характерний малюнок відростків, що надає клітині зіркоподібного вигляду (завдяки чому в назві з’явився префікс астро-). Головною функцією астроцитів є підтримка, завдяки різним механізмам, сприятливого хімічного середовища для передачі нервових сигналів.
[ред.] Олігодендроцити
Олігодендроцити, котрі також зустрічаються тільки в ЦНС, формують шарувату жиро-насичену „обгортку”, що називається „мієлін”, навколо багатьох, але не всіх, аксонів всередині ЦНС. Мієлін відіграє важливу роль у визначенні швидкості розповсюдження електричного нервового сигналу як вибірковий ізолятор. В периферійній нервовіій системі цю функцію електричного ізолятора виконують виробляючі мієлін Шванівські клітини.
[ред.] Мікроглія
Клітини мікроглії походять безпосередньо від стволових клітин („батьківських” клітин для всіх інших типів клітин в нервовій системі; астроцити та олігодендроцити розвиваються вже з мікроглії). Мікрогліальні клітини мають багато функцій, притаманних макрофагам, і є, завдяки цьому, „сміттярами”, що поглинають загиблі клітини або відокремлені завдяки деякому ушкодженню частини нормальних клітин. На додаток мікроглія, як і макрофаги в інших тканинах, секретує сигнальні молекули – насамперед широкий спектр цитокінів, котрі також продукуються клітинами імунної системи – що можуть запобігати місцевим запаленням та впливати на процеси виживання або загибелі оточуючих клітин. Завдяки цьому деякі нейробіологи кваліфікують мікроглію як спеціалізований тип макрофагів. В разі ушкодження кількість мікроглії на ушкодженій ділянці значно зростає: деякі з „додаткових” клітин утворюються із вже існуючих в мозку клітин мікроглії, а деякі – з макрофагів, що мігрують до ушкодженої ділянки та потрапляють в мозок через місцеві розриви в кровеносних судинах.
[ред.] Епендимні клітини
Епендимні клітини (або епендимоцити) вистілають заповнені рідиною шлуночки та інші порожнини мозку. Биттям наявних в них ресничок вони спонукають до руху заповнюючу мозкові порожнини цереброспінальну рідину.
