Оптичне випромінювання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Св́ітло — у широкому розумінні цього слова, електромагнітні хвилі, мінімальні довжини яких вимірюються одиницями нанометрів а максимальні - долі міліметра(діапазон частот: 3*1011 - 3*1017 Гц). До оптичного випромінювання входить видиме світло, інфрачервоне випромінювання і ультрафіолетове випромінювання.
Фізичні властивості оптичного випромінювання і методи його дослідження характеризуються значною мірою загальності. Саме в діапазоні спектру оптичного випромінювання проявляються і хвильові і корпускулярні властивості світла. Хвильові властивості обумовлюються дифракцією, інтерференцією та поляризацією. Тим часом деякі властивості не можна зрозуміти не ввівши уявлення про світло як про потік частинок - фотонів. Ця дуалістична теорія знаходить загальне пояснення в квантовій механіці.
Швидкість розповсюдження світла в вакуумі приблизно складає 3*1010м/с. В будь-якому іншому середовищі швидкість світла є меншою. Відношення швидкості світла в середовищі та у вакуумі називають абсолютном показником заломлення у цьому середовищі. Взагалі для різних довжин хвиль показник заломлення різний, звідки виникає явище дисперсії.
Різні види о.в. розрізняють за наступними ознаками: тип генерації світла(теплове випромінювання, люмінесценція), степінь однорідності спектру (монохроматичне світло, немонохроматичне), впорядкованість орієнтації електричних та магнітних векторів (природнє світло, поляризоване лінійно, по колу, еліптично), розсіяння потоку випромінювання(напрямлене, дифузійне, змішане).
При падінні о.в. на певну поверхню, частина його відбивається, причому кут падіння рівний куту відбивання(у випадку падіння на площину). Частина потоку світла поглинається тілом і перетворюється на теплову енергію, котра йде на нагрівання тіла, хоча можливі і інші перетворення світла: фотоефект (фотоелектронна емісія), фотолюмінесценція, фотохімічні перетворення.
