Охлократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Охлокра́тія - грец. οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. όχλος (лат. Ochlos) - натовп, маса і грец. κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада нижчих, декласованих верств та прошарків населення.

[ред.] Визначення

В наш час під Охлократією розуміють:

1. Владу суспільно-політичних груп, що у реальній політиці керуються популістськими ідеологемами, апелюють до підсвідомості населення. Такий тип влади орієнтується та спирається на декласовані, люмпенізовані та маргінальні верстви, динамічно реагує на суспільні настрої, стереотипи і архетипи масової свідомості у їх примітивних, масованих проявленнях, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень.
2. Як наслідок: Політична ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп.

Перебування охлократів у владних структурах спричинює публічний галас, безвихідні ситуації, різні авантюри, бешкети, політичні скандали. Тому охлократія — загрозливий політичний феномен, що може призвести суспільство до загальнонаціональної катастрофи.

[ред.] Історія утворення поняття

Поняття охлократія походить з античної грецької Теорії держави історика Полібія (Polybios, 200–118 д.Хр.) і воно ще досі не втратило свого аналітичного значення. За Полібієм демократія піклується про загальний суспільний добробут, охлократію ж він бачив як форму занепаду, в якій загальне уступає місце жадобі і егоїзму. Потому він вважав Охлократію виродженням, дегенерацією демократичної форми державного устрою. Відокремити ці поняття державоустрію поза рамками політичної теорії здається неможливим.

Ця ідея відокремлення (диференціації) восходить до античних грецьких філософів Платона (лат. Plato, 427–347 д.Хр.) та Аристотеля (грец. Αριστοτέλης, лат. Aristoteles, 384–322 д.Хр.): вже Платон відрізняв "добрий" та "поганий" демократичний устрій, але не ввів до цього жодної власної термінології. ^[1] Аристотель пізніше описав в «Політеї» (гр. "πολιτεία, politeia - політичний устрій, конституція) як "добру" і «Демократію» (гр. δἠμος, dēmos - народ) як "погану" форму Держустрію, в яких править Народ. ^[2]

Полібій остаточно термінологічно відокремив ці два явища, надав дефіницію "Охлократія" негативному варіантові Народовладдя, залишивши дефіницію "Демократія" позитивному варіанту державної форми. ^[3]

Ґрунтовно в античній теорії держави з часу Платона залишилося ідея, що кожна з форм державної влади (Монархія, Аристократія, Демократія) - мають свою дегенеративну протилежність, що орієнтується тільки на задоволення інтересів верхівки (Тіранія, Олігархія, Охлократія).^[4]

Якраз при розгляді цих обох форм народовладдя, стає ясно видна різниця між суспільним добробутом (демократія) і інтегрованими інтересами окремих громадян: якщо кожен пеклується тільки про себе і поводиться із цих власних інтересів, він руйнує в кінці-кінців загально-суспільний добробут.^[5]

Із цього висновку, що основні політичні форми нестабільні, Полібій дійшов до ідеї циклічного руху державних форм, в якому ці форми одна з одною відносно пов'язані. ^[6]

Основні форми державного устрою (за Полібієм):

Число правителів	Загальні інтереси	Егоїзм
один	Монархія	Тиранія
декотрі	Аристократія	Олігархія
всі	Демократія	Охлократія

[ред.] Джерела

1. ↑ Platon, Politikos, 292a.
2. ↑ Aristoteles, Нікомахова етика, 1160a. [[1]]
3. ↑ Polybios 6,4,6; 6,4,10; 6,57,9.
4. ↑ порівн.: W. Nippel, Politische Theorien der griechisch-römischen Antike, в кн.: Politische Theorien von der Antike bis zur Gegenwart. BPB, Bonn 1993, S. 17–46, 30. ISBN 3-89331-167-X,
5. ↑ Ту ж саму різницю можна знайти у Жан-Жака Руссо при розрізненні між "volonté générale" та "volonté de tous"; як приклад конфлікту групових та індивідуальних інтересів, порівн.: "Дилема в'язня" в Теорії ігор.
6. ↑ Polybios 1,1,6,3–10.