Переяслав
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Переяслав-Хмельницький, але, можливо, варто це додатково обговорити |
Переяслав - провінційне містечко на сході Київської області. Для цієї частини Придніпровської западини характерний безкрайній лісостеп, посмугований неширокими стрічками блакитних річок. Серед рівнин, лугів і полів подекуди зустрічаються невисокі пагорби, невеликі ліси й гаї. Лівобережжя, зокрема Середнє Придніпров’я, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6-7°С морозу. Середня температура липня - 19,2°С вище нульові позначки.
Через древній Переяслав повільно несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч із могутнім плесом Канівського водоймища. Покриті вербами й осокою берега водойм створюють особливий настрій: навколо панують тиша, спокій і гармонія.
Сюди приїжджають у вихідні відпочити від шаленого ритму й надмірного шуму жителі Києва, Чернігова, Черкас й інших великих міст. Багатьох приваблює також можливість відвідати місцевий ринок, адже Переяславщина належить до екологічно чистих місцевостей України. До центра значного сільськогосподарського регіону збираються торгувати селяни з навколишніх селищ. Щоправда останнє десятиліття його тяжко назвати великим сільськогосподарським центром, через загальний спад економіки.
У Переяславі-Хмельницькому проживає приблизно 30 тисяч осіб. До столиці України - Києва - лише 112 кілометрів, або півтори години автобусом.
Однією із прикрас міста є національний історико-етнографічний заповідник, що містить у собі 57 музеїв, які репрезентують різні аспекти історії Переяславщини. Особливим є так званий музей "Під відкритим небом", де представлено житла, хатній інвентар із сіл території нинішнього канівського водосховища. Також вартими уваги є як історичний музей, так і музей академіка Заболотного, та багато інших. Також заповідник має потужний штат науковців, що вже не одне десятиліття ведуть дослідження історії Переяславщини.
Уперше Переяслав згадується в літописних записах 907р. у договорі князя Олега з Візантією. Щоправда цей фрагмент повісті є дещо сумнівним, оскільки нагадує пізнішу вставку.
Місто Переславль входив у Київське намісництво. У шістнадцятому столітті отримав Магдебурзьке право. Певний час був частиною полтавської губернії. Нині Переяслав-Хмельницький - районний центр у Київській області України.
Не зважаючи на тисячолітню історію, у 1943 році, відразу після звільнення, постановою Ради Міністрів СРСР був перейменований у Переяслав-Хмельницький. Нині деякі науковці міста ведуть дискусію про повернення історичної назви.
Герб міста Переславля затверджений 4 червня 1782 року разом з іншими гербами Київського намісництва: "У срібному полі трьох-уступна вежа, увінчана церковною главою й зубчатою короною".
В 1865 році був складений новий проект герба Переяславля: "У срібному полі червлена в 3 яруси вежа із золотими швами й вікнами, увінчана золотим з таким же хрестом куполом. Над вежею червлена про 3 зубцях корона". У вільній частині - герб Полтавської губернії. Передбачалося, що герб будуть оточувати колосся, з'єднані Олександрівськой стрічкою. Проект не був затверджений.
Переяслав-Хмельницький район створений в 1923 році (до 1943 року йменувався Переяславским). 28 грудня 2001 року районна рада затвердила герб і прапор Переяслава-Хмельницького району. Автор символів району - Олексій Кохан. Прапор являє собою полотнище із трьох вертикальних смуг: білої, червоної й білої, співвідношення ширини смуг - 1:4:1. У центрі полотнища зображений елемент герба міста - біла фортеця із надворотной церквою, що має золотий купол і хрест; гостроверхими бічними вежами, що мають золоту покрівлю й флюгері; у прорізі воріт червлений щит із золотим князівським знаком Всеволода Ярославовича. Герб району: у блакитному щиті зі срібною облямівкою сидячий на срібному трьохгор’є золотий бабак, що тримає в лапах червлену корону, у главі щита виходяще праворуч золоте сонце. Древня фортеця символізує Переяславське князівство, знак Всеволода Ярославовича нагадує про період розквіту князівства. Червоний колір - колір давньоруських військових щитів, білі смуги на прапорі символізують ріки Дніпро й Трубіж.
Зміст |
[ред.] ПРАДАВНЯ ІСТОРІЯ
Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Зокрема 1952 року біля села Добранічівка Яготинського району було відкрито так звану Добранічівську стоянку. Поселення прадавніх мисливців на мамонтів має досить солідний вік - приблизно 15 тисяч років! Найдавніше в Європі людське житло перенесене в переяславський музей народної архітектури й побуту.
Кожен наступний етап розвитку цивілізації залишав на цих землях свій слід. Предмети епохи бронзи й часів трипільської й черняхівськой культури, скіфської пори й часів виникнення етносу ранніх слов'ян, періоду розквіту Київської Русі й Козацької держави... У всіх видатних подіях Переяслав відігравав неабияку роль. Нерідко саме тут вирішувалася подальша доля України.
[ред.] БОГАТИРСЬКИЙ ДВОБІЙ
В той час були часті напади кочівників. З половцями й печенігами зв'язують і саму назву міста.
Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочівників був один витязь, якого ще нікому не вдавалося перемогти. Став той батир викликати собі ворога з русичів, але ніхто із князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь - стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець половчанина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем. Воно стало фортецею на південних границях Київської держави. Залишки городища Х-ХІІІ ст. - літописного Переяславля-Руського - збереглися в районі злиття рік Альти й Трубіжа. Тут знаходився дитинець -(центральна частина міста), де жили представники влади - як князівської, так і релігійної. Ще за часів Володимира Великий дитинець зміцнили захисними стінами й черговими вежами. Ремісники й незаможні міщани заселяли посад і передмістя.
Після розподілу київським князем Ярославом Мудрим спадщини між синами Переяславський стіл дістався Всеволоду. Так було засновано Переяславске князівство.
[ред.] БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький народився в грудні 1595 року в родині небагатого українського шляхтича. Спочатку вчився в українській школі, подальшу освіту одержав у львівському езуїтському колегіумі. Вивчив російську, польську, латинську, пізніше - турецьку й татарську мови.
В 20 роки ХVІІ ст. Богдан Хмельницький повернувся в Чигирин, де примножив свої знання у військовій справі. Перший серьйозний досвід він одержав у битві під Цецорою. Тоді він на кілька років потрапив у константинопольський полон. За однією з версій, з полону його викупили запорожці, за іншою - мати. Повернувшись на батьківщину, Богдан оселився на хуторі в рідному Суботові, а з часом вступив до війська запорізького, у Чигиринський козачий полк.
Головною причиною Визвольної війни 1648-1657 років була трагедія України, народу якого погрожувало духовне знищення. Рабська робота, безправ’я, релігійна дискримінація, фізичні й моральні знущання привели до вибуху. В 1645-1646 роках Хмельницький разом з найближчими соратниками проводив серйозную підготовку повстання, метою якого було поліпшення положення українського козацтва. З часом повстання вилилось у визвольну війну всього українського народу.
Талант оратора, організатора й полководця, дипломатичні здатності, влучний розум, виділяли яскраву особистість Богдана із всієї козацкой старшини. Запорізькі козаки в січні 1648 року проголосили Хмельницького гетьманом. На Січ збиралися тисячі кріпаків, козаків, міщан - формувалася велика армія, що нараховувала більше 300 тис. воїнів. Навесні й восени 1648 року армія Хмельницького одержала ряд блискучих перемог - під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Були й поразки - такі як під Берестечком...
Заслуга Хмельницького полягає в тому, що він за короткий час зміг створити працездатну армію, організувати людей на боротьбу із гнобителями, закласти фундамент української держави
Погибель у бої під Сучавой (1653) сина Тимоша, на якого Богдан покладав великі надії як на продовжувача своєї справи, важко відбилася на стані здоров'я гетьмана. Далі була Переяславска рада, сумніви, роздуми, розчарування, нові придбання й нові втрати...
27 червня 1657 року Богдана Хмельницького не стало. Поховання відбулося через 4 тижні в Іллінській церкві в Суботові.
Створене Хмельницьким козацька держава проіснувала більше ста років, об'єднані українські землі звільнилися від іноземного гноблення.
[ред.] ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА
Улітку 1648р. Переяслав був центром округи - Переяславського полку. На території кожного округу розміщувався окремий полк. Глава полку - полковник, крім військової, був наділений також адміністративною й судовою владою. Загальне керівництво округом здійснювалося за допомогою козацкої старшини - обозного писаря, осавула й хорунжого. Переяславський полк, один з найбільших в Україні, 1649 року нараховував 18 сот.
Під час Визвольної війни Переяслав був важливим центром поставок зброї й продуктів харчування для війська. У цей час Переяслав відіграє роль дипломатичного центра держави. У місто приїжджали польські, російські, угорські, татарські, турецькі посли.
Війна з Польщей обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й турки не могли бути надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією. У жовтні 1653р. Земський Собор у Москві нарешті прийняв рішення про альянс. У Переяслав виїхало посольство від московського царя Олексія Михайловича, що очолював боярин В.Бутурлин - Росія обіцяла військову допомогу в боротьбі з Польщею.
Наприкінці 1653р. в усі куточки козацької держави були відправлені гінці для збору представників народу на велику раду. Російське посольство приїхало в Переяслав 31 грудня 1653г.
Зібралась практично вся козацька старшина, керівники полків, по 5-7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани й ін. Переяславский полк був у повному складі.
7 січня відбулася зустріч гетьмана із царськими послами для уточнення умов союзу й процедури присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат самодержавця російського, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію й свій республіканський лад і становий полк. Козацтво позначалося як особливе населення. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Польщі й Туречини.
Ранком 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другу половину дня созвалась загальна рада на центральній площі. У третій годині на майдан вийшов гетьман зі старшиною й послами У своїй промові до народу Хмельницький змалював політичне становище, в якому опинилась країна. Війна з Польщею, нестабільні відносини з Кримом і Туреччиною призвели до послаблення української держави. Щоб вистояти, потрібен був могутній союзник - ось якими чинниками був викликаний інтерес до східного сусіди. З народом Росії українців пов'язувало спільне національне коріння, одна віра. Учасники ради проголосили, що бажають "під царя східного, православного". Після закінчення ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священиків склали присягу російському царю. Серед інших царських подарунків боярин Бутурлін вручив Хмельницькому гетьманську булаву як символ влади глави української держави. До всіх міст і полків України були відправлені російські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Українська церква ще 50 років не залежала від Московської. Ті з козаків та старшини, хто не хотів бути підлеглим російського царя, збиралися під проводом кошового Івана Сірка за дніпровими порогами...
[ред.] ВІД ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ ДО НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Гетьманська булава переходила від одного до другого, політичні заходи часто були продиктовані зовсім не інтересами держави, а амбітними претензіями полковників чи старшини. Поступово здійснювалося закріпачення українського села, за підтримки царського уряду зростав клас феодалів з козацьких керівників. Значну територію України охопили народні повстання. В липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславськім полку. Ще раніше політично невиважені, деструктивні дії гетьманів (І. Виговського, Юрка Хмельниченка, І. Брюховецького та ін.) призвели до розколу України та фактично - до втрати незалежності, здобутої Богданом. Селянсько-козацькі виступи жорстоко придушувались, але повторювалися знову й знову. Народ опирався тотальному поневоленню.
Цей опір попри все мав позитивні наслідки - він відчутно перешкоджав закріпаченню селян Лівобережної України. Неабияиким досягненням було відкриття початкових шкіл майже в усіх селах Переяславського полку. В самому Переяславі функціонувало дві школи - при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. У Переяславі відбудовується Михайлівська церква, зруйнована ще татарами. На кошти гетьмана Івана Мазепи зводиться головний собор Вознесенського монастиря. Підтримуються традиції переяславської архітектурної школи. У другій половині XVII ст. царськими указами була скасована гетьманщина, ліквідований козацький військовий устрій, остаточно знищені залишки колишньої автономії, вільні селяни перетворилися на кріпаків. 1764 року козацька держава припинила своє існування. 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а на початку XIX ст. увійшов до складу Полтавської губернії. Переяславський повіт включав 16 волостей. Місто росло. Так, 1816 року чисельність населення становила 6 720 жителів, 1865 року вона сягала вже 10 835 осіб. У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивались аграрні галузі промисловості - цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових. Розвиток буржуазних відносин сприяв занепаду міста. Пояснюється це тим, що край був небагатий на корисні копалини, а в самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами - ткацтвом, чинбарством, шевством. Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки. Наприкінці XIX ст. в Переяславі налічувалось 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковно-парафіяльна школа. З Переяславом пов'язано багато уславлених імен - серед них письменники, композитори, історики, художники, педагоги. У 70-ті роки XX ст. Переяслав став центром сільськогосподарського регіону. Не забуті також просвітницькі традиції, що складалися тут упродовж багатьох віків. Сьогодні в місті працює 26 музеїв, де зібрано 166 тисяч експонатів, що становлять унікальні колекції – живі ілюстрації з історії рідного краю.
