Писаржевський Лев Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лев Володимирович Писаржевський - український хімік. Академік АН УРСР та АН СРСР.

Народився 14 лютого 1874 р. в Кишиневі.
Помер 23 березня 1938 року.

Закінчив Новоросійський університет в м. Одеса (1896). Після закінчення працював у ньому, у 1908-1912 році професор Київського політехнічного інституту, в 1913-1932 - Гірничого та Хіміко-технологічного інститів у Дніпропетровську. Л.В.Писаржевський з 1927 р. очолював Український їнститут физичної хімії, а з 1934 р. – Інститут фізичної хімії Академії наук України, якому у 1938 р. присвоєно ім’я Писаржевського.

Академік АН УРСР з 1925 року та АН СРСР з 1930 року. Лауреат примії ім. В.І.Леніна.

Наукова діяльність Льва Володимировича Писаржевського була присвячена вивченню перекисних з’еднань, дослідженню ролі розчинників в хімічних процесах та своренню основ електронної хімії. Вчений створив основи електронної теорії окислювально- відновлювальних реакцій, запропонував теорію гальванічного елементу, яка враховує термодинамічну рівновагу між іонами та електронами в металі. Створивши електронну теорію каталізу, увів уявлення про роль електронів провідності при взаємодії твердого каталізатора як єдиного цілого з молекулою реагента. В підручнику «Вступ до хімії» (1926) вперше виклав весь матеріал хімії з позиції електронної теорії будови атомів і молекул.