Писемність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Писе́мність —
- Засіб комунікації за допомогою набору символів, нанесених на який-небудь предмет; див. алфавіт, ієрогліфіка, клинопис, шрифт. Останні два види писемності використовували піктограми (ідеографічне письмо) і фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучасна китайська писемність. Складове письмо, наприклад, японське, виникло з постійного використання знака для представлення звучання короткого слова. Записи, віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тваринах і панцирах черепах у провінції Хенань, Китай, в неолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені в Месопотамії (біля 3,5 тис. до н.е.).
- Сукупність писемних, літературних пам'яток якогось часу, якого-небудь народу; письменство.
Письмо́ — засіб передання мови за допомогою знаків. Вирізняють:
- ієрогліфічне письмо — найдавніший у світі спосіб, коли слова, склади або звуки передавали малюнками, що зображували людей, рослини або предмети чи їхні частини. Яскравим зразком ієрогліфічного письма є давньоєгипетське. Сьогодні ієрогліфічним письмом користуються китайці, японці та ін.;
- клинописне письмо — своєрідний запис ієрогліфів загостреною паличкою по вогкій глиняній табличці. Через це ієрогліф набував вигляду значка, що складався з певним чином поєднаних клиноподібних рисочок. Клинописне письмо виникло в Шумері, а згодом поширилося по всій Передній Азії;
- абеткове письмо — спосіб, за яким кожен звук передається за допомогою літер. Найдавнішим абетковим письмом є фінікійське. Більшість сучасних народів користується саме абетковим письмом.
