Пшеп'юрська-Овчаренко Марія Андріївна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пшеп'ю́рська-Овчаре́нко Марі́я Андрі́ївна — (19 червня 1909, с. Тарнавка, Переворського пов., тепер Польща – 12 січня 1998, м. Чарльстон, США), — мовознавець, доктор філософії з 1945, професор з 1960. Закінчила Ягелонський університет у Кракові (1934). 1943-45 навчалась у Карловому університеті (Прага). У 1934-1939 учителювала (Перемишль, Львів); 1939-1941 викладає українську мову в педінституті та медінституті (Львів); 1943 –1949 в українських гімназіях Чехословаччини. У 1949 переїхала до США. Викладала українську та інші слов’янські мови у різних університетах (Чикаго, Новий Орлеан, Чарльстон, літніх курсах у Гарварді та Римі).
Дійсний член НТШ з 1952, дійсний член УВАН з 1988.
У Львівському відділі Інституту мовознавства працювала з 1940, зокрема у словниковому секторі над українсько-польським словником. Проводила польові обстеження надсянських говірок. Дослідження з діалектології, історії української літературної мови, культури української мови та літературознавства.
[ред.] Праці
- Надсянський говір (1938)
- «На пограниччях надсянського говору» (1954)
- «Мова українців Надсяння» (1986);
- статті з історії української мови, культури мови, українського літературознавства:
- «Іван Зілинський (1879-1952)» (1962);
- «Мова перекладу Нового Завіту Пилипа Морачевського» (1988),
- «Чи новий етап русифікації?» (1980);
- «Духовна криза Павла Тичини» (1978) та ін.
[ред.] Література
- Закревська Я. Дійсний чл. НТШ Марія Пшеп’юрська-Овчаренко // Вісник НТШ. Львів, 1994, ч. 8-9; *Закревська Я. Пшеп’юрська-Овчаренко // Енциклопедія «Українська мова». – Київ, 2000.
