Рибне господарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ри́бне господа́рство, галузь нар. господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та ін. водяних організмів у природних і штучних водоймах. Р. г. дає цінні харч., кормові, лікарські й техн. продукти. У сучасній термінології в УРСР Р. г. поділяється на рибальство (P.), що маэ завданням ловити рибу і добувати морського звіра, та рибництво — збереження і поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних. Р. може бути пром. або аматорське (див. Рибальський спорт). Пром. Р. ділиться на океанічне, морське, прибережне і на внутр. водоймах (річках, оз., ставках, водоймищах). На Україні Р. г. було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та ін. грец. колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запор. Січі Р. г. було одним з основних промислів запорожців. Про рибне багатство України згадують подорожні М. Литвин (1550). Ґ. Боплан (1630-47), Ґ. Ржончинський (1721) та ін. У 19 в. надмірний і хижацький вилов риби зменшив рибне багатство України, хоч уведено контроль над виловом риби й засновано риборозплідники (у Рос. Імперії охоронні заходи застосовано вперше у 1771, але перші «Правила рыболовства» видано щойно 1878; у Польщі рибальські справи нормувала «Ustawa rybacka» з 1932). Тому щорічний вилов риби у ріках Центр. і Сх. Укр. Земель за час з 1900 до 1914 зменшився приблизно на пол. — зокрема вилови цінних і рідкісних риб, а деякі види їх загинули. 1913 вилов риби, здобич морських звірів і морепродуктів на території сучасної УРСР становили 37100 т, або 3,7% всього СРСР (190 млн т). 80% видобутку риби в УРСР припадало на моря, 20% — на річки. Після зменшення вилову риби і морського звіра в 1916 — 23 він став збільшуватися і досяг 1940 139 100 т (див. також таблицю). У 1930-их pp. здійснено колективізацію Р. г.

Вилов риби, здобич морського звіра, китів і морепродуктів

| Роки | СРСР тис. т | УРСР тис. т | у % до СРСР

1913 | 1 051 | 37,1 | 3,5

1928 | 840 | 44,7 | 5,3

1932 | 1333 | 126,4 | 9,5

1940 | 1404 | 139,1 | 9,9

1945 | 1 125 | 59,8 | 5,4

1950 | 1 755 | 190,3 | 10,8

1955 | 2 737 | 246,1 | 6,6

1960 | 3541 | 535,8 | 15,2

1965 | 5 774 | 589,4 | 10,2

1970 | 7900 | 891,1 | 9,9

Після повторного занепаду Р. г. у 1941-44 (1945 видобуто лише 59800 т риби) воно швидко зростає завдяки вдосконаленню метод вилову риби і добування морського звіра, модернізації рибопром. фльоти і поповненню її найновішими типами суден (риболовними травлерами різних видів, плавучими базами тощо), введенню розшукової гідроакустичної апаратури, збільшенню й якісному поліпшенню рибоводних і меліоративних заходів (зокрема у внутр. водоймах, серед ін. поліпшення видового складу пром. риб, забезпечення процесу розмноження риб тощо), розбудові рибних пристаней і рибної промисловості. Чимале значення мало поширення Р. трохи далі від берега на відкриту частину Чорного м. (Чорне море дуже бідне на рибу), значно більше на світові океани (від 1958) і добування китів у водах Антарктики та їх переробку.

Розвиткові Р. г. в Україні, зокрема у внутр. водоймах, допомагають н.-д інститути: Укр. н.-д інститут рибного господарства у Києві, створений 1030, Київ. відділ Всесоюзного Ін-ту для проектування рибогосп. споруд, Озово-Чорноморський н.-д інститут морського рибного господарства і океанографії в Керчі, Ін-т біології півд. морів AH УРСР у Севастополі (з 1963), Озівський н.-д. інститут рибного господарства в Ростові на Дону, Ін-т гідробіології АН УРСР (створений 1932 на базі Київ.-Дніпровської біологічної станції) та ін. Ці установи вивчають санітарний стан річок, питання ставкового Р. г., гідробіол. режим водосховищ, гирлові ділянки річок і лимани; приділяють увагу розселенню та акліматизації різних риб і безхребетних у внутр. водах тощо.

Океанічне і морське Р. в СРСР і УРСР належить держ. підприємствам, які мають велику пром. фльогу, рибопереробні, судноремонтні верфі та ін. Добування риби у прибережних смугах морів і у внутр. водоймах належить в основному риболовецьким колгоспам (подеку.ди радгоспам), які діють за статутом рибальської аргілі з 1939. На Україні їх було на 1970 — 109, гол. на узбережжях морів, на Дніпрі й Дунаї і його водосховищах. Рибальські колгоспи добувають щороку бл. 1,5 млн кг риби (20 — 25% івилову в УРСР); вони об'єднані у рибоколгоспспілки.

Р. г. у всьому СРСР відає Мін-во Р. г. в Москві, якому підпорядковане Мін-во Р. г. в УРСР. Заг. керівництво Р. г. у ставках та водоймах України здійснює створене при Раді Мін. УОСР Гол. управління Р. г. внутр. водойм Укр. РСР. Вилов риби, добування морського звіра, китів і морепродуктів в УРСР за місцями вилову у 1969 такий:

Місце вилову | 1000 т | %

Світовий океан | 419,0 | 61,7

Озівське і Чорне м. | 139,5 | 20,6

Внутрішні води | 119,9 | 17,7

у тому ч.:

річки | 67,6 | 10,0

озера | 2,3 | 0,3

ставки | 30,0 | 4,5

водойми | 20,0 | 2,9

Разом | 678,4 | 100,0

Води України мають бл. 200 (за ін. даними — 180) видів риб: 110 у річках, 180 — у морі (бл. 90 видів живуть і в прибережних частинах Озівського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є пром.; кілька десятків не мають пром. значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед пром. ледве бл. 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.

Риби внутр. водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, оз. чи стазах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть одночасно і в річках і в лиманах; прохідні (осетри, білуга, оселедець та ін.), що частину життя проводять у морі, частину — в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла рік ділянках м. і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Р. на внутр, водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очистки вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов.

Річкове Р. г. мало в Україні до поч. 19 в. найбільше значення. Серед рік України основне рибогосп. значення мають Дніпро (з його приток — гол. Прип'ять і Десна), дол. Дунай, менше Дністер, Бог, Дінець і Кубань. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними пром. видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу дол. Дунай — 71 вид, серед них більше пром. значення мають: білуга, осетер, севрюга, чечуга (стерлядь), сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря. Кубань має 52 види риб (у тому ч. лише кілька з них мають пром. значення).

Чимало риб має Бог, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у сер. — бл. ЗО), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофавна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та ін. види, що живуть у текучій воді; у нижній — плітка, червоноперка, окунь, бичок, чехоня, лящ" та ін.); Дінець — 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку ролю у відтворенні рибних запасів великих річок відограють їхні притоки.

Крім риб, властивих фавні України, у деяких річках трапляються риби, завезені з ін. країн (голубий окунь, сомик, ґамбузія). За останні роки ведуться досліди над акліматизацією сигів; з далекого сх. завезено для акліматизації білого і чорного амура, амурського сазана, білого та пістряного товстолобика.

Озерне господарство зосереджене перев. на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер заг. площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому ч.: лящ, плітка, червоноперка, щука, окунь, лин, карась, йорж, карликовий сом; пром. рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Вод,на площа основного фонду наддунайських озер є бл. 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: сазан, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, червоноперка, бички, тюльки, верховодка та ін.

Найінтенсивнішою формою Р. г. є ставкове. Ставковий фонд УРСР (бл. 22 000 ставків) становить лише бл. 170 000 га водної площі, з них зариблено бл. 75 000 га; щорічний вилов риби у них — бл. 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність держ. ставків (1970) — 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового Р. г. є короп, холодноводного — пструг (гол. у горах).

У ставковому Р. г. розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивности риби. На Україні виведено дві породи коропа — укр. лускатий і укр. рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і пром. схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового Р. г. площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають. Для штучного риборозведення існує 8 форельних рибоводних зав. у Карпатах та 1 у Криму, 2 форельні ферми у Волинській та Тернопільській обл., товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий зав. на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Кахівському і Кременчуцькому водоймищах.

У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі Р. погіршало. У великих водосховищах, організовано Р. г. нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля б. Дніпропетровського (а згодом й ін.) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на півн. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км²), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (бл. 40 кг) мають Кахівське і Кременчуцьке водосховища. Добування риби здійснюють рибоколгоспи кількох рибокомбінатів. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зариблення ріки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для Р. г. мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін.

Морське Р. охоплює чорноморський та озівський райони. Найбільше значення має озівський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Гол. місця вилову — гирла Дону й Кубані та Керчияська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрізькій затоці. Пром. продуктивність Озівського м. дуже велика — до 80 кг/га. В Озійському м. зустрічається бл. 80 видів Іі підвидів; найбільше пром. значення мають: тюлька, хамса, бички, судак, лящ, таїраня, сазан, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін. Пересічний річний вилов риби в усьому Озівському м. (тобто в УРСР і в Рос. СФСР) у 1960-их pp. був 170 000 т (у 1893 — 89000, 1910 — 34000, 1930 114000).

За останній час він сильно зменшується через занечищення м. і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Озівського м. у межах УРСР працюють Генічезський, Жданоеський і Керчинський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозав.

Чорне м. у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150 — 200 м). На відміну від Озівського м.. у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види.

У прилеглих до Чорного м. водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуто промисел прісноводного рака (1969 - 455,5~т).

Тепер найбільше значення має океанічне Р. (80% вилову риби і "морського звіра), хоч вояо почало розвиватися щойно з 1958. Йому приступні всі невтральні води морів і океанів, але основними районами Р. і китобійного промислу є Антарктида. У зв'язку з надмірною інтенсифікацією вилову і значним його зменшенням, освоюються (в Індійському океані й б. берегів Антарктиди) нові райони і об'єкти риболовлі. Рибопром. фльота (1966 — 50 океанічних суден, 1960 — 3) працює у тісній взаємодії з флотилією розшукових суден наук.-пром. розвідки, а також обслуговуючою фльотою, до складу якої входять 25 великих рефрижераторних і приймально-транспортових суден УРСР. У океанічному Р. в улові риби переважають такі види, як ставрида, сардинела, сардини, скумбрія, мерлуза, хейк, нототенія, тунець тощо. Дедалі більшого розвитку набуває промисел креветок, Лянґусгів, кальмарів, а також нерибних морепродуктів (напр., водоростів).

1946 організовано китобійну антарктичну флотилію «Слава» (28 715 т), 1959 — також флотилію «Радянська Україна» (43 800 т), що базуються в одеському порту. Нині вони становлять китобійну антарктичну флотилію «Радянська Україна», до якої належить китобаза «Радянська Україна» і 20 китобійних суден. Вона оперує на півд. від 40° півд. ширина навколо Антарктики і належить до більших флотилій світу. За останні pp. зменшується вилов китів.

Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Озівського морів і над Дніпром. Гол. йото центри: Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Жданов, Бердянське, Вилкове, Гевічеське, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровське, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.

На поч. 1971 в УРСР діяло 181 риболовне, рибообробне і рибопереробне підприємство. Найбільші з них: Керчинське управління антарктичного P., Ceваетспільське управління тралового флоту, управління антарктичної китобійної і риболовного флоту в Одесі, Жданоеський рибоконсервний комбінат, Керчинський рибоконсервний зав.. Бердянський, Севастопільський та ін. рибоконсервні комбінати. Хоч вилов риби і морського звіра досяг 1970 р. 891 100 т, продукти рибної промисловості не покривають попиту населення, і Україна примушена довозити рибу з ін. районів СРСР.

Споживання риби й рибопродуктів на душу населення в УРСР було: 1960 — 9,7 кг, 1965 — 12,5 кг, 1969 — 16,9 кг (в СРСР відповідно — 9,9, 12,6, 15,8 кг). Пропорція риби до м'яса становить 1 : 2,8.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Наук. праці Укр. н.-д. інституту рибного господарства (17 випусків). К.;
Короткий Й. Риби і рибний промисел на природних водоймах малогр рибальства УРСР. К. — X. 1951;
Марченко О., Короткий І. Визначник прісноводних риб УРСР. К. 1954;
Борисов П., Богданов А. Сырьевая база рыбной промышленности СССР. М. 1955;
Slastenenko E. Karadeniz havzazi baliklari — The Fishes of the Black Sea Basin. Істамбул 1955 — 56;
Амброз А. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского лимана. К. 1956;
Жарський Е. Річкове рибне господарство гор. Дністра. Нью-Йорк 1958;
Мурін Д. Питання економіки і організації рибного господарства. К. 1960;
Галусин П., Карпенко І., Кубарський І. Рибництво — важливе джерело продовольчих ресурсів. Л. 1965;
Просяний В., Соловей А., Шпет Г, Рибництво. К. 1966;
Сысоев Н. Экономика рыбной промышлєнности СССР. М. 1960.
Томашевська С. Рибна промисловість Півд. екон. району. Розміщення продуктивних сил Укр. РСР, респ. міжвідомчий зб., випуск 9. К. 1970.