Святі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Святі, особи, що визначилися найвищими чеснотами христ. побожности і за життя чи по смерті були звич. прославлені чудами. Церк. канонізація надає С. культу, якого не зазнають) ін. угодники з обмеженим шануванням.

Разом з християнством укр. Церква перебрала з Візантії її С. і до них почала додавати у своїх церк. календарях (місяцесловах) також деяких латинських, зокрема зах.-слов. С. (св. Вячеслав й ін.) і не визнаних в Царгороді св. Кирила і Методія та їх учнів. Одночасно сприяла розвиткові культу власних С., навіть затримуючи їхні первісні імена поряд хресних (св. Ольга — Олена, св. Володимир — Василь, св. Борис і Гліб — Роман і Давид). Першими С. в Україні були проголошені кн. Борис і Гліб (1019), натомість освячення пам'яті Ольги і Володимира правдоподібно було щойно стверджене відомою похвалою митр. Іларіона, у 1037 — 50, хоч їхнє святкування засвідчене значно пізніше. Прославлення Теодосія Печерського († 1074) наступило понад 30 pp. після смерти, 1108 заходами В. кн. Святополка Ізяславича. Ін. києво-печерських подвижників, що в числі 118 спочивають у печерах і в більшості відомі тільки з імен, спільно канонізував митр. П, Могила 1643 і наказав скласти їм церк. богослужбу на 28. 8. і 28. 9. Тому між найдавнішими укр. С. найчисленніші ченці є — «преподобні», «затворники», «постники» і «безмездники», що лікували хворих без винагороди (Агапіт, Дам'ян Печерський). Зате «юродиві Христа ради», як Ісакій Печерський, що своєю дивною поведінкою (викликали осуд одних і подив ін., були рідкісним явищем на давній Україні порівняно з Московщиною. Ін. численна група сгароукр. С. це ієрархи, «святителі», почавши від Стефана, єп. Володимира-Волинського († 1094) та Кирила Турівського († 1189). Між С. з мирян визначаються «благовірні» князі й княгині, як Михайло Всеволодович, кн. чернігівський, замучений 1246 з боярином Теодором у татарській орді, і Єфросинія Полоцька († 1173).

Укр. С. з княжих часів з деякими пізнішими, як віленські мученики Іван, Антін та Євстафій (14. 4.) з 1352 увійшли в Святці як правос., так і з'єднаної з Римом укр. Церкви (з деякими відхиленнями впродовж 17 — 19 в.). Від Берестейської унії вони почали різнитися ін. процедурою канонізації (див. стор. 950), але продовжують той самий спосіб прилюдного культу С.: їм встановлені святочні дні в церк. році (див. Свята церковні) й правляться тоді окремі богослужби, на їх честь служаться молебні й акафісти, і до місць, де спочивають їхні мощі чи є присвячені їм храми й монастирі, відбуваються прощі. В СРСР влада ліквідує прилюдний культ С., нищить їх ікони і статуї тощо, утруднює звичай давати імена С. новонародженим.

Література: Туптало Дмитро (Димитрій, митр. ростовський, св.). Книга житій святыхъ на дванадесят мЂсяцей..., 4 кн. К. 1764; Часослов. Рим 1950, 821 — 1248 — церк. календар (Місяцеслов) Укр. Кат. Церкви; Федотов Г. Святые древней Руси (X — XVII ст.) Нью-Йорк 1959; Martinov J, Annus Ecclesiasticus Graeco-Slavicus. Брюссель 1963.