Селище міського типу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Селище міського типу — міське поселення, яке за фунуціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом.

Відповідно до положення, затвердженого 12 березня 1981 Указом Президії Верховної Ради УРСР, до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

В окремих випадках до категорії селищ міського типу може бутивіднесено населені пункти з кількістю населення менш як 2 тисяч чоловік, але не більш як 500 чоловік, якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку, зростаннякількості населення.

В Україні на 1 січня 1991 налічувалося 921 селищ міського типу (67,96% загальної кількості міських поселень).

Органом державної влади в селищі міського типу є селищна рада народних депутатів.

[ред.] Джерела

• Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затведженне Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року N 1654-X. [1],

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства. Словникова частина.
• Проценко С. М. Селище міського типу // Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 173.