Семовит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Семовит (Siemowit, Ziemowit), (? – бл. 900) – перший історичний князь польського племені полян (ймовірно у Гнєзні). За легендою син П’яста і Жепіхи, прадід Мешка I.

П’яст розумно керував своїм королівством і від своєї дружини Жепіхи мав єдиного сина, якого, коли той підріс, назвав Семовитом.

Він чотирнадцяти років від роду наслідував від батька королівство і через це його як своїм батьком, так і іншими був названий Семовит. Бо Семовитом називався той, котрий вже говорить; бо йому було вже чотирнадцять років, коли помер батько.

Семовит відновив багато того, що було знищено Попелем II Хотишко, був він у всьому дійовий і удачливий, бо в усьому привстигав і торжествував над ворогами; проте дітей і онуків князів, злочинно отруєних, не зумів схилити до послуху, оскільки вони, аж до часів Великого Болеслава, наскільки могли чинили опір йому і його спадкоємцям і через дві причини відмовлялися від покори його батьку П’ясту і йому самому. Перша причина полягала у тому, що по відношенню до їх батьків і дідів Хотишко здійснив найжорстокіший злочин, а саме ті були ним підступно отруєні. Друга – в тому, що королем був П’яст, нижчий по роду, а вони залишалися у зневазі.

Землі вищезгаданих князів були наступні: У Болеслава – Нижнє Помор’я, у Казимира – Кошубія, у Владислава – частина Угорщини, яка знаходиться між ріками Тисою, Дунаєм і Моравою, Яксе належала Сорабія, Вроцлаву – Ранія, Пшебиславу і Одону – Джевіна, Пшемиславу – Згожелець (Бранденбург). Решта постійно володіли іншими землями і дистриктами.