Септакорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Септако́рд - чотиризвучний акорд, в основному виді якого звуки розташовані по терціях. Можливі 7 видів септакордів -

• Великий із збільшеним тризвуком (напр.  ре—фа-дієз—ля-дієз—до-дієз^файл )
• Великий мажорний (напр.  ре—фа-дієз—ля—до-дієз)^файл
• Великий мінорний (напр.  ре—фа—ля—до-дієз)^файл
• Малий мажорний ("домінантовий") (напр.  ре—фа-дієз—ля—до)^файл
• Малий мінорний (напр. ре—фа—ля—до)^файл
• Малий зі зменшений тризвуком (напр. ре—фа—ля-бемоль—до)^файл
•  Зменшений^файл

Обернення септакорду:

• Квінтсекстакорд (напр.  фа-дієз—ля—до—ре)^файл
• Терцквартакорд (напр.  ля—до—ре—фа-дієз)^файл
• Секундакорд (напр.  до—ре—фа-дієз—ля)^файл

Септакорд та його обернення можуть застосовуватись в тісному, широкому та змішаному розташуванні. Септакорди бувають повні та неповні (з пропущеною квінтою). В класичній гармонії септакорд вважається дисонуючим акордом і розв'язується в тризвук, або в інший септакорд. Широкого застосування септакорди знаходять в джазовій гармонії