Середнє шкільництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Середнє шкільництво, сер. школи, навчально-виховні заклади для молоді, що закінчила початкову школу; вони дають або заг., або проф. (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у високих школах. В СРСР і УРСР С. ш. називають також такі школи, які дають і початкову й сер. освіту. На Україні до 18 в. не було виразної різниці між нижчими, сер. і високими школами; також не було поділу поміж заг.-осв. і спеціальними. До типу С. ш. наближалися братські школи, колеґії та школи єзуїтів, василіян, піярів. З кін. 18 в. основним типом зат.-осв. С. ш. стали гімназії, паралельно існували реальні училища, також реальні гімназії. Закритими виховно-навчальними закладами були в кін. 18 и у першій пол. 19 в. пансіони. С. ш. для дівчат були гімназії, ліцеї, епархіяльні училища й інститути благородних дівчат (див. Жін. освіта). Неповними заг.-осв. С. ш. були прогімназії; правос. духовні семінарії в основному були також заг.-осв. С. ш. З різних типів проф. С. ш. на Центр. і Сх. Землях найбільш були поширені комерційні, мист. й духовні, на З'ах. Україні — пед.; докладніше див. Професійна освіта. Мовою навчання в С. ш. на укр. землях в Рос. Імперії була лише рос., в Галичині й на Буковині — перев. укр., на Закарпатті — угор.

За роки укр. державности проведено часткову українізацію С. ш., зокрема гімназій, натомість воєнні події перешкодили здійснити проект про 12-річну «єдину трудову школу», у якій 9 — 12, класи (колеґія) мали завершувати заг. сер. освіту.

За сов. влади С. ш. зазнало корінних змін. Система т. зв. єдиної трудової школи як складова частина соц. виховання (вироблена для УРСР Г. Гриньком і доповнена 1921 Я. Ряппом) усувала межі між сер. і високими школами та поміж заг.-осв. і проф. (вона була гол. ланкою у шкільництві) ш. До С. заг.-осв. шкіл можна зарахувати 5 — 7 класи семирічної школи. Їх випускники могли продовжувати навчання у різного типу проф. школах і технікумах (з 2, агодом 3 — 4 pp. навачания, див. стор. 2 378), а по закінченні їх (або робітничих факультетів) могли вступити до високих шкіл. 1930 введено повну уніфікацію С. ш. в УРСР з РСФСР. 1932 створено основний тип повної заг.-осв. С. ш. — десятирічну школу; як неповна заг. осв. С. ш. діяла далі семирічна школа, яку 1958 замінила восьмирічна школа (див. Доповнення). Під час війни створено заг.-осв. вечірні (змінні) сер. школи робітничої молоді (з 1943) і школи сіль. молоді (з 1944), які діють і тепер; з 1956 організовано школи-інтернати. За «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток нар. освіти в СРСР» (1958), замість десятирічної школи, створено одинадцятирічну С. ш. з виробничим навчанням (див. Середня заг.-освітня школа). Кількість сер. шкіл як заг.-осв., так і фахових (див. Середня спеціальна освіта) та кількість учнів у них постійно зростає при одночасному зменшенні початкових, а також сер. неповних шкіл; це — наслідок тенденцій сов. влади дати сер. повну освіту чимраз більшій кількості молоді. Ці зміни видно з таблиці, у якій подана кількість шкіл в УРСР (а) і учнів у тис. (б) за різні роки.

Навчальний рік | Заг.-осв. неповні сер. а | б

1914-15 | 386 | 46

1927-28 | 2 420 | 50

1940-11 | 10 957 | 2 846

1945-16 | 8 467 | 2176

1950-51 | 12951 | 3716

1960-61 | 11 303 | 2 242

1970-71 | 11206 | 2272

1973-74 | 10 790 | 2 263

Середні

заг. освітні а | б | спеціальні а | б

480 | 150 | 88 | 13

28 | 186 | 158 | 31

4435 | 2592 | 693 | 196

2 321 | 1 268 | 532 | 168

3 223 | 2127 | 584 | 228

6590 | 3373 | 595 | 398

7279 | 4676 | 760 | 798

7612 | 4 851 | 732 | 781

С. ш. в УРСР не має жадної різниці порівняно з усім СРСР; основні питання організації нар. освіти у всьому СРСР визначає тепер закон від 19. 7. 1973 «Основи законодавства Союзу ССР і союзних республік про нар. освіту». Щораз більше С. ш. в УРСР переходить на рос. мову навчання, зокрема у містах й у фахових школах (більшість). Також у школах з українською мовою навчання непомірно багато годин присвячено рос. мові (див. Русифікація).

У 1920 — 30-их pp. основою С. заг.-осв. ш. на укр. землях під Дольщею була гімназія, у 1930-их pp. також ліцей; фахові сер. школи були нечисленні; мова шкіл для українців перев. укр.; на Буковині — рум., на Закарпатті (тут розвивалося буйно заг.-осв. і фахове С. ш.) — укр.

На еміґрації у 1920-30-их pp. існували укр. гімназії у Каліші (Польща) і Празі (перенесена 1927 до Ржевніц, 1937 до Мадржан); у 1945 — 50 діяли різного роду С. ш. в укр. таборах переміщених осіб у Німеччині й Австрії. Тепер єдиною С. ш. на еміґрації з українською мовою навчання є папська Мала семінарія у Римі. Укр. мову вивчають в укр. приватних С. ш. у США, Канаді й Бразілії та в держ. С. ш. центр. Канади (якщо зголоситься відповідне ч. учнів).