Слов'янський Конґрес у Празі 1848

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Слов'янський Конґрес у Празі 1848, з'їзд представників слов. народів Австр. Монархії, скликаний за ініціативою П. Шафарика і Й. Єлачіча, заходами чес. діячів Ф. Паляцького, К. Запа, К. Гавлічка-Боровського, Ф. Ріґера та ін. з метою протиставитися проголошеному нім. парляментом у Франкфурті над Майном об єднанню всіх нім. земель Німеччини й Австрії, включно з Чехією. У конґресі, що почався 2. 6. 1848, взяли участь також представники гал. і закарп. українців — делеґація Гол. Руської Ради у складі: І. Борисикевич, о. Г. Гинилевич, о. О. Заклинський та А. Добрянський з Закарпаття, як також делеґація прополь. Руського Собору під проводом кн. Ю. Любомирського і з участю Л. Сапіги, К. Ценґлєвіча, Л. Стецького й ін. На конґрес, як гості, були допущені К. Лібельт з Познані, росіянин М. Бакунін та українець Гояцький. Праці С. К. велися у З комісіях; чехо-словацькій, поль.-укр. та півд.-слов. У наслідок переговорів поль.-укр. комісії, створеної за ініціативою Паляцького і Бакуніна й очоленої Л. Сапігою, 7. 6. 1648 була досягнута поль.-укр. угода п. н. «Переговори русинів з поляками в Галичині» про політ., культ.-нац. й мовну рівноправність гал. українців з поляками. Прийнята більшістю комісії вимога представників Гол. Руської Ради розподілу Галичини на сх. і зах., була під тиском поляків змінена у тому напрямі, щоб її остаточно вирішили Крайовий Сейм і Держ. Рада. Виступаючи проти нім. й угор. зазіхань на слов. землі, С. К. обміркував справу перебудови Габсбурзької монархії на федерацію автономних народів і вирішив проголосити маніфест до евр. держав з закликом направити кривди, заподіяні Угорщиною слов. національностям, та вислати окреме звернення до цісаря Фердінанда І з вимогою забезпечити рівні права для всіх слов. народів Австр. Монархії, у тому ч. також права української мови в Галичині. Жадний з обговорених проектів не був остаточно й офіц. схвалений С. К. У наслідок виниклих у Празі заворушень й обстрілу австр. військом, наради С. К. були припинені 12. 6. 1848.

Практичних наслідків для гал. і закарп. українців С. К. не дав. Своєю участю й вимогами їхні представники маніфестували, вже на міжнар. полі, відрубність українців від ін. слов. народів і їхню волю до боротьби за політ. і нац. права. У С. К. взяли участь 363 делеґати, у тому ч. 61 у складі поль.-укр. групи з Галичини.

Література: Созанський І. До історії участи гал. Русинів у слов. конґресі в Празі 1848 p. ЗНТШ, т. 72. Л. 1906; Брик І. Слов. з'їзд у Празі 1848 р. і укр. справа. ЗНТШ, т. 129. Л. 1920; Наваловський М.Українці і слов. конґрес у Празі 1848 р, X. 1930; Баран С. Весна народів в Австро-Угорській Україні. Народився календар на 1948 й окрема відбитка. Мюнхен 1948; Začek V. (ред.) Slovanský sjezd у Praze. Прага 1958; Гостічка В. Слов. з'їзд у Празі та гал. українці. Укр. календар 1968. В. 1968; Борис В. Деякі питання поль.-укр. відносин під час революції 1848 р. в Галичині. Укр. Слов'янознавство, випуск 6. Л. 1972.