Сорока Михайло
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сорока Михайло (27 березня 1911, Великі Гнилиці – 16 червня 1971)
Народився у с.Великі Гнилиці на Тернопільщині. Вчився у Тернопільській гімназії, де став членом “Пласту”. Від 1927 року навчався в українській гімназії у Ржевниці (Чехословаччина), а згодом – на факультуті архітектури Празької політехніки. У цей час став дійсним членом ОУН, за підозрою у причетності до якої був 1937 року польською владою засуджений на 5 років. Ув’язнення відбував у Березі Картузькій, Гродно, Станіславі. Після звільнення 1939 року одружився Катериною Зарицькою, яка пізніше стала теж провідною діячкою ОУН-УПА. 1940 року Михайла Сороку засуджено більшовиками за причетність до ОУН на 8 років ГУЛАГу. Відбуваючи ув’язнення на Воркуті М. Сорока створив підпільну організацію “ОУН-Північ”, яка боролася за права політичних в’язнів. За це 1952 року був засуджений до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі. 1954 року – М. Сорока брав участь у Кенгірському повстанні політв’язнів. Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був М.Сорока організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в’язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв’язнів радянських концтаборів. Помер М.Сорока у Мордовії на 34 році ув’язнення. 21.09.1992 року його прах було перепоховано з Мордовії в Україну на Личаківському цвинтарі у Львові.
