Статеві органи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Статéві óргани, геніталії – органи статевого розмноження тварин і людини. До С. о. належать статеві залози (гонади), статеві протоки, додаткові утвори (різні залози, сім’яні сумки, сім’яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи. Серед тварин розрізняють форми, які мають в одному орг-мі чоловічі і жіночі С. о. – п'явки, більшість паразитичних червів, губок, молюсків і деякі риби (див. Гермафродитизм), і роздільностатеві форми – більшість вільноіснуючих червів, комахи, риби, птахи, ссавці та ін. не мають відокремлених С.о. Найпримітивніші з багатоклітинних – губки: статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини) розвиваються у мезоглеї відповідної особини. Найпростіші С.о. у кишковопорожнинних представлені тільки гонадами. В процесі еволюції хребетних тварин іде ускладнення С.о.: статеві залози з поперекової частини переміщуються у каудальному напрямі (особливо сім'яники); статевими шляхами стають протоки видільної системи, які відкриваються не в клоаку, а в сечостатевий синус, що витягується у всіх живородящих тварин у довгий сечовипускний канал самців або відокремлюється в коротке переддвер'я піхви самки; формується матка (парна, або подвійна; двороздільна, дворога і, нарешті, проста), в якій відбувається розвиток ззародка, копулятивні органи, що з’являються у тварин з внутр. заплідненням, виходять з клоаки на поверхню деяких окремих груп і набувають різноманітності; між сечостатевим синусом і каналом копулятивного органа встановлюється постійне сполучення. У людини, як і у вищих ссавців, С.о. тісно пов’язані з органами виділення, утворюючи єдину сечостатеву систему. Внутрішні чоловічі С.о.: яєчка з придатками, сім'явивідні протоки з сім'яними міхурцями, сім'явпорскувальні протоки, передміхурова залоза і куперові залози. Три останні утвори виділяють секрети, суміш яких утворює сім'яну рідину, що сприяє збільшенню рухливості сперматозоїдів. Зовнішні чоловічі С.о.: мошонка, що вміщує яєчка (або ядра), і статевий член. Внутрішні жіночі С.о.: яєчники, матка, фаллопієві труби, піхва. Зріла яйцеклітина, яка закладена в яєчнику, потрапляє через маткову трубу у матку, в порожнині якої є три отвори: два ведуть в маткові труби, третій – у піхву. Зовнішні жіночі С.о.: жіноча соромітна ділянка (лобкове підвищення, великі й малі соромітні губи, переддвер'я піхви, залози і цибулини переддвер'я, дівоча пліва) і клітор, що є рудиментальним органом, гомологом печеристих тіл статевого члена. С.о. характеризують первинні статеві ознаки.