Степові говірки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з [[::Степовий говір|Степовий говір]],
але, можливо, варто це додатково обговорити

Степові говірки, утворюють разом з черкасько-полтавськими (сер.-наддніпрянськими) й слобожанськими півд.-сх. групу укр. говорів, сягаючи на півн. по лінію Умань — Новомиргород — Чигирин — Красноград — Луганське, й поділяються на групи: зах.: (півд.-басарабську з власне — степ. — між Дністром і Богом) з помітнішими подільсько-волинськими рисами, центр. (дніпропетровсько-запор.) й сх. (донецьку). С. г. виникли в 17 — 20 вв. в наслідок колонізаційних схрещень подільсько-волинських з чернігівськополтавськими й сер.-поліськими, зазнавши й деякої домішки півд.-рос. говірок (див. Рос. мова на Україні). С. г. характеризує: 1) пом'якшена вимова зубних перед і < *ō (ст'іл) як і перед - і в називному множини прикметників і займенників (т'і гарн'і), 2) зберігання в низці випадків о з *ō (год, одн'іма, стойте), 3) упрощення групи ждж в дієслівних формах типу одйіжжат' 'від'їжджати', 4) вимова групи м'я як мн'а (мн'ати 'м'яти'), 5) вимова ненаголошених о, є як у, і перед наступним наголошеним у, і (гудуй 'годуй', мін'і 'мені'; також у закінченні типу слухайіш 'слухаєш'), 6) стверділа вимова ц' в формах типу просицца 'проситься', прос'ацца 'просяться' (зокрема на зах.), 7) вимова типу д'іт 'дід', т'ашко 'тяжко', 8) вплив закінчень твердого типу іменників на м'який і мішаний (кон'ові 'коневі', ковал'ом 'ковалем', ножом 'ножем', земл'ой(у) 'землею', душой(у) 'душею'), 9) закінчення в жін. іменників: у орудному однини -ой/-ей поруч -ою/-ею (хатой(у), в дав.-місцевому однини спорадично на рук'і, ног'і 'на руці', 'нозі', в родовому множини часте ів (жінкіў 'жінок', ночіў 'ночей'; також сер. роду: йаблукіў 'яблук', порос'ат'іў 'поросят'), 10) заіменникові форми типу до його 'до нього', коло йейі 'коло неї’, з йім ’з ним’, без йіх 'без них’, (на зах. й: мойого, твойого), 11) дієслівні форми типу крут'у 'кручу', ход'у 'ходжу', воз'у 'вожу', закрут'уват' 'закручувати', випрос'уват' 'випрошувати', покосиний 'покошений', пита 'питає', питат' 'питати', питац'ц'а 'питатися', питайус', питалас', питаус' 'питаюся -алася, -ався', а в накоріннонаголошених дієсловах коньюґації -и-/-ї- вирівняння до коньюґації -е-: круте, -т'ут' 'крутить, крутять'. 12) рештки архаїчного типу узгоджування присудка з збірним іменником як підметом (народ збіглись, молодіж пішли). Лексичні тюркізми поширені тут зокрема в термінології рибальській та городницькій, як і румунізми на зах. у вівчарській і городницькій. На півд. сх. в донецько-приозівських та кубанських говірках сильні рос. впливи, що призвели тут до постання мішаних укр.-рос. говірок. Елементи С. г. використовували І. Тобілевич, В. Винниченко, Ю. Яновський й ін. С. г. досліджували: А. Берлізов, Й. Дзендзелівський, А. Москаленко, Л. Терешко, В. Дроздовський, А. Мукан, Т. Заворотна, В. Карпова, Я. Нагін, С. Самійленко, В. Ващенко, О. Горбач, І. Матвіяс та ін.