Тен Борис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тен Борис (справжнє ім'я і прізвище Микола Васильович Хомичевський) (* 9 грудня 1897 - 12 березня 1983, Житомир), поет і перекладач родом з села Дермань (західна Волинь); народився шостим в родині священика о. Василя Хомичевського та вчительки Віри Іваницької.
Навчався у Дерманській школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський Інститут Народної Освіти (нині Житомирський державний університет )
1922 року архієпископом Степаном Орликом висвячений у сан ієрея (згодом стане протоієреєм) Української автокефальної православної церкви. Упродовж 1924 - 1926 років - настоятель собору Київська Софія у Києві.
7 серпня 1929 року заарештований. 4 лютого 1930 року засуджений на десять років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Покарання відбував на Далекому Сході (передовсім у Владивостоці), звільнений достроково 1 вересня 1936 року.
8 червня 1931 року одружується з Аполлінарією Ковальчук. 2 квітня 1933 року народився син Василько (саме так - не Василь - його назвали). З 3 грудня 1936 року - завідувач літературної частини Третього київського пересувного театру, у 1937 - 1941 роках - методист Будинку народної творчості у Твері (тоді місто називалося Калінін). З 1938 року заочно навчається у Московському музично-педагогічному інституті. Був на фронті, у німецькому полоні. З 21 грудня 1945 року - завліт Житомирського облмуздрамтеатру. Впродовж 1951 - 1955 років викладає латинську мову в інституті іноземних мов, а відтак - у Житомирському педінституті імені Івана Франка.
Перекладав твори Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шіллера... Упродовж 31 року працював над перекладом “Одіссеї” та “Іліади” Гомера. Друкувати поезії почав з 1923 у журналі «Червоний Шлях», але працює переважно в галузі перекладу з античних і нових мов. Лауреат премії імені Максима Рильського, заслужений діяч польської культури. За переклади з Ю. Словацького, А. Міцкєвіча, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства Культури і Мистецтва Польщі. 1970 року видав книгу сонетів “Зоряні сонети”, де зібрана його оригінальна творчість.
Цього ж року, 3 червня, раптово піде з життя син, а 1 січня 1974-го не стане дружини.
Борис Тен помер 12 березня 1983 року в Житомирі. Володів українською, грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою, російською і чеською мовами. У Житомирі, Здолбунові, Рівному його іменем названо вулиці. З 1987 року у Рівному присуджують літературно-мистецьку премію імені Бориса Тена.
[ред.] Переклади
Зi старогрецької:
- «Прометей закутий» Есхіла (1949)
- «Одіссея» (1963) й «Іліада» (1977) Гомера
- «Хмари», «Лісістрата», «Жаби» (1956) Арістофана. ( Переклад "Жаб" та "Хмар" насправді зробив український поет Володимир Свідзинський, який був персоною non-grata в радянській літературі - через те, що "не вписувався" в канон радянського письменника. А Борис Тен видав переклади "Жаб" та "Хмар" під своїм іменем - з відома справжнього автора - аби блискучі переклади дійшли до читача.)
- «Поетика (Арістотель)» Арістотеля (1967)
з німецької:
- «Розбійники» і «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера (1952, 1964);
з англійської:
- «Річард III» В. Шекспіра (1952)