Тон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тон — синусоїдне звукове коливання. Висота тону визначається чатсотою звукових коливань і зростає із збільшенням частоти.
| Інтервали: |
| Див.також: |
|
В музиці -
- 1) інтервал, міра висотних співвідношень. В нетемперованому строї розрізняють великий тон із співвідношенням частот 8:9 (наприклад співвідношення між нотами до—ре в тональності до-мажор) та малий тон із співвідношенням частот 9:10 (наприклад співвідношення між нотами ре—мі в тональності до-мажор). В рівномірно темперованому строї - 1/6 октави, що відповідає співвідношенню частот 1:22 / 12.
- Похідні терміни - півтон (1/2 тону, напр. сі-до), тритон (3 тони, напр. сі—фа), чвертьтон (застосовується в мікрохроматиці) і т.д.
- 2) Звук музичний, як функціональний елемент гармонічної системи:
- ступінь звукоряду (основний, домінантний, субдомінантний, вводні та медіантні)
- звук акорду (основний, терцовий, квінтовий і т.д.)
Джерела:
- Справочник по радиоэлектронике. — М., «Энергия», 1968
- Музична енциклопедія, М., 1973—82
