Української Бесіди Театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Української Бесіди Театр (до 1914 Театр Руської Бесіди) — перший український професійний театр 1864 — 1924.

Створений і утримуваний т-вом Укр. (Руської) Бесіди у Львові, до 1914 частинно субвенціонований Гал. соймом. У.Б.Т. обслуговував Галичину й Букорину, гостинно виступав у Кам'янці-Подільському, Жмеринці, Житомирі та в Польщі (Новий Санч, Тарнів, Краків), гостив на своїй сцені, крім акторів львівського поль. театру, М. Кропивницького (1875), М. Садовського і М. Заньковецьку (1905 — 06), що, побіч обміну сценічним досвідом, чимало спричинилися до піднесення мист. рівня побутового репертуару на гал. сцені. Деякі актори У.Б.Т. виступали також на поль. сцені (Стечинська, Осиповичева, Моленцький, Гембицька, Гриневецький, Плошевський та ін.), а значна частина була обізнана з мандрівними трупами сх. і центр. укр. земель. У.Б.Т. спочатку очолювали О. Бакинський (1864 — 67 і 1881), А. Моленцький (1869 — 73); вони користувалися, побіч убогої гал. драматургії (Р. Моха, І. Гушалевича, І. Наумовича, В. Ільницького, С. Витвицького), гол. репертуаром центр. земель (п'єси Г. Квітки-Основ'яненка, водевілі Янковського, Велісовського, В. Дмитренка, С. і Г. Карпенків та ін.). За дир. Т. Романович (1874 — 80) У.Б:Т. визначався добрим акторським складом і поширенням репертуару, що підготувало ґрунт І. Біберовичеві й І. Гриневецькому (1882 — 92), період директорства яких звичайно називали «золотим віком» гал. театру. Вони впровадили на гал. сцену укр. іст. (О. Огоновського, К. Устияновича, Й. Барвінського), побутову (М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, П. Мирного, Я. Кухаренка) і міщанську (Г. Цеглинського) драму, оперу (М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, П. Бажанського), зах.-евр. драматургію (В. Сарду, А. Скріба, Ж. Оне, А. Коцебу, К. Ґуцков, Ф. Шіллер, Г. Кляйст, К. Ґольдоні) та оперету (Р. Плянкет, К. Лекок, К. Міллекер, Ж. Оффенбах, Й. Штравс та ін.). Після деякого занепаду по смерті І. Гриневецького рівень У.Б.Т. знову піднісся за директора Й. Стадника (1906 — 13), Р. Сірецького і С. Чорненького (1913 — 14), гол. через поширення зах.-евр. оперного репертуару й евр. драми. Під час війни, зокрема і в 1915 — 20-их pp., актори У.Б.Т. виступали в різних трупах: «Тернопільські театральні вечорі» (Л. Курбас), «Стрілецький Театр», «Чернівецький Театр» і «Театр ЗО УНР» (К. Рубчакова), «Театр Начальної Команди УГА» (І. Рубчак), «Укр. Людовий Театр» (В. Коссак), «Укр. Незалежний Театр» (Т. Ничка, Й. Стадник), «Укр. Новий Львівський Театр» (А. Бучма) і, нарешті, знову в У.Б.Т. О. Загарова — Й. Стадника, субвенціонованому Б. Овчарським. У липні 1924 Т-во Укр. Бесіди за браком фінансової бази відмовилося від дальшої опіки над театром.

Протягом 60 pp. У.Б.Т. ставив водевілі, мелодрами, оперети, перекладні п'єси зах.-евр. драматургів й укр. побутову драму. Найбільшим успіхом користувалися нім. драматурги (крім уже названих, Г. Зудерман, Ґ. Лессінґ, Ф. Геббель, Ф. Ґрільпарцер, Ґ. Гавптман, М. Гальбе), далі скандінавські (Г. Ібсен, Б. Бєрнсон, А. Стрінберґ), франц. (Е. Ростан, П. Бомарше, Ж.-Б. Мольєр) й англ. (О. Вайлд, Б. Шов, В. Шекспір). Побіч укр. опер М. Лисенка, М. Аркаса, Д. Січинського), укр. глядач в У.Б.Т. вперше познайомився на укр. сцені з операми: «Жидівка» (Галеві), «Мадам Баттерфляй» (Пуччіні), «Кармен» (Бізе), «Травіята» (Верді), «Фавст» (Ґуно), «Оповідання Гофмана» (Оффенбаха), «Сіцілійське парубоцтво» (Маскані), «Продана наречена» (Сметани), «Галька» (Монюшка) та ін. За той час на сцені У.Б.Т. виступали визначні актори: І. Гриневецький, К. Плошевський, С. Янович, А. Стечинський, В. Юрчак, І. Рубчак, Л. Курбас, М. Бенцаль, Б. Бучма, В. Блавацький, Т. Бачинська-Лютомська, М. і Т. Романович, І. Біберовичева, А. Осиповичева, С. Стадникова, Ф. Лопатинська, універсальна К. Рубчакова та ін. У.Б.Т. чимало спричинився до пробудження нац. свідомости гал. українців і здобув собі не тільки тривке місце в історії гал. відродження, але й великою мірою спричинився до постання модерного укр. театру на Центр. і Сх. Укр. Землях (Л. Курбас, Я. Бортник, Ф. і Ф. Лопатинські, М. Крушельницький, Й. Гірняк, Є. Коханенко, С. Паньківський, С. Федорцева, О. Рубчаківна-Юра, А. Бучма й багато ін.). Див. ще ЕУ 1, стор. 849 — 57. Література: Чарнецький С. Нарис історії укр. театру в Галичині. Л. 1934; Лужницький Г. З історії укр. театру, ж. «Київ», ч. 2 — 4 і 2. Філадельфія 1953 — 54; Лужницький Г. Зах.-евр. репертуар в укр. театрі. Альманах «Гомону України» на 1959. Торонто 1958.