Фельдшер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фе́льдшер (польовий цирульник), у сучасному значенні — особа, приналежна до сер. мед. персоналу, що е помічником лікаря або іноді подає мед. допомогу самостійно на т. зв. фельдшерських пунктах. У Росії й на Україні були відомі Ф. як помічники військ. лікарів уже з 17 в.; спершу вчилися при лікарях, а з 1740 в окремих шпитальних та мед. школах. З сер. 19 в. були засновані 3-річні фельдшерські школи при великих лікарнях, особливо військ. У Києві діяла фельдшерська школа з 1842. Після земської реформи фельдшерські школи з 1864 засновували земства; діяли також приватні школи.

Після 1870 існували три роди Ф.:

• військ. (т. зв. ротні),
• ветер. («коновали»)
• лікарські помічники (т. зв. «шкільні» Ф.).

Останні працювали перев. на селах у системі земської медицини на фельдшерських пунктах, що підлягали наглядові земських лікарів.

[ред.] Чисельні показники

Ч. пунктів постійно зростало; у 7 укр. губ. (Басарабська, Катеринославська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська, Чернігівська) їх було 1870 516, 1912 — 854, а кількість фельдшерського персоналу зросла за той час з 640 до 3 100. «Шкільних» Ф. було 68%, військ. 32%. У трьох губ. т. зв. Півд.-Зах. Краю (Київ., Волинській і Подільській) фельдшерські пункти були спершу у віданні приказів громадської опіки, тільки після 1903 їх передано земствам; тут було 1913 305 фельдшерських пунктів, отже, разом з 7 ін. губ. їх було 1 159.

[ред.] Фельдшерство в УРСР

Кількість сер. мед. персоналу в УССР (тис.)
Рік	Кількість	На тис. населення
1940	102	10 000
1970	411.5	86 800
1980	504.2	100 600

В УССР сер. мед. школи (27 у 1920) були реорганізовані 1927 на мед. технікуми, здебільша з 3-річним терміном навчання після семирічки, згодом їх перетворено на технікуми вузької спеціальности, які готували сер. мед. персонал 13 фахів; час навчання скорочено до 2 — 2.5 pp. 1930 ч. мед. технікумів зросло до 47, а ч. учнів до 80 000, пізніше почало зменшуватися ч. шкіл і учнів та скорочено багатопрофільність шкіл, а 1936 мед. технікуми поділено на фельдшерські, фармацевтичні і зуболікарські.

1939 утворено окремі школи санітарних Ф., 1946 відкрито школи Ф. — помічників ентомологів. 1947 сер. мед. освіта перейшла у відання мін-ва вищої освіти, а з 1954 ці установи почали називатися мед. училищами для підготови лікувальних та санітарних Ф., Ф. -ляборантів та ін. сер. мед. персоналу з терміном навчання від 2,5 до 3,5 pp. після неповної сер. школи та 2 pp. після десятирічки. Існує можливість заочного навчання Ф., як також існують курси підвищення кваліфікації та спеціялізації в різних галузях ( наркозування, електрокардіографія, масаж, лікувальна фізкультура тощо).

Див. також Земська медицина, Медична освіта.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Ігумнов С. Нарис розвитку земської медицини на Україні, в кн. Матеріали до іст. розвитку охорони здоров'я на Україні, за ред. К. Дупленко. К. 1957;
• Schulz Н. Secondary Medical Training in the USSR. Review of Eastern Medical Sciences, ч. 7 — 8, 1957;
• Подгорный С. Медицинское обслуживание сельского населения. М. 1965;
• Müller-Dіеtz H. Feldschere und „Feldscherismus" in Russland, in Deutsches Arzteblatt, ч. 24. 1978.