Фортуна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ФОРТУ́НА (лат. Fortuna) — римська богиня щастя, долі, добробуту, успіху, ототожнювана з грецькою Тіхе. У Римі Ф. мала особливу шану; значення її зросло, коли занепала віра в стародавніх богів. Це про неї писав Пліній у 1 ст. н. е.: «У цілому світі, повсюди в будь-який час дня голоси всіх кличуть і називають тільки Ф., її одну оскаржують і звинувачують, про неї одну думають, її одну звеличують, її одну викривають і, лаючи, поклоняються їй». За Плутархом, Ф., прибувши в Рим, скинула крила, зняла взуття і зійшла з кулі щастя з виразним наміром навіки залишитись у столиці. За переказом, культ Ф. встановив Анк Марцій (або Сервій Туллій) із вдячності за те, що, бувши сином рабині, став римським правителем. Спочатку Ф. шанувалася під ім’ям Прімігенія (Першонароджена) і мала храм на Капітолії. їй першій присвячували новонароджених. Вона вважалася також покровителькою всього римського народу. На Квіріналі вона шанувалась як Ф. Публіка (Ф. римського народу). Імператор Авґуст, закінчивши війни на Сході, поставив їй жертовник під назвою «Ф. Редукс» — «Фортуна щасливого повернення». Як божество, що обдаровує смертних постійним щастям чи навіть нещастям, Ф. згодом стала об’єктом палкого поклоніння людей різного стану й віку. Як богиню щастя її шанували під ім’ям Ф. Бона (Добра), Фелікс (Щаслива), Бланда (Доброзичлива). Постійне щастя уособлювала Ф. Маненс, сумнівне — Ф. Дубіа, короткочасне — Ф. Бревіс і т. п. Ф. Віріліс була покровителькою чоловіків (юнаки присвячували їй бороду після першого гоління і називали її Ф. Барбата — Бородата). Згодом, під час морального занепаду римського суспільства Ф. вважали також богинею родинного щастя чоловіків і жінок. Ф. Вірго (Віргіналіс) була опікункою дівчат, Ф. Ліберум — дітей; Ф. Маммоза користувалася шаною римського пролетаріату. Патриції шанували Ф. Патріція, простий народ — Ф. Плебея, клас вершників — Ф. Еквестріс, а римські імператори поклонялися Фортуні Цезаріс або Фортуні Авґусті — покровительці імператорського роду. Ф. Дуксдопомагала римським воїнам перемагати ворогів. У пізніші часи з Ф. часто ототожнювали Ісіду : постав культ Ф. Пантеї (Ф. всіх богів). Зображували Ф. (на монетах, гемах, фресках, скульптурах тощо) у постаті жінки, яка тримає в лівій руці ріг Амальтеї і розсипає монети, або спирається на кулю і в правій руці тримає коло (символ минущого щастя).
Відомі латинські прислів’я «Fortuna caeca est» — «Доля сліпа»; «Fortuna faveat fortibus» — «Щастя сприяє відважним»; «Fortuna fortes metuit, ignavos prernit» — «Доля боїться хоробрих, пригноблює полохливих» та ін.
