Цирульники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Циру́льники — найчастіше перукарі, але також і соби, що подавали певні види хірургічної допомоги, лікували рани, злами кісток, вправляли вивихи, робили деякі операції, іноді навіть видаляли камені з сечового міхура, оперували килу, робили ампутації кінцівок тощо. Вони також виготовляли масті, плястрі, порошок, видаляли зуби, пускали кров, ставили банки і виконували обов'язки перукарів. Цирульництво виникло в Зах. Европі за сер. віків, звідки через Німеччину, Австрію і Польщу поширилося по всій Україні.
Ц. в Україні, яких іноді називали костоправами, а пізніше хірургами, здобували фахові знання в корпораціях хірургів-майстрів; практичне навчання тривало 3-4 pp. Учні по закінченні навчання могли стати підмайстрами і через три роки праці складати іспити на майстрів. Ц. були проміжною групою між представниками нар. медицини і дипломованими лікарями. З часом Ц. перетворилися на хірургів, які до 1731 не входили до стану лікарів і лишалися разом з цеховими ремісниками. Лише з 1731 Ц. об'єднувалися в цехи, які своїми статутами охороняли монополію свого ремесла, встановлювали організацію діяльности Ц., реґляментували працю, ціни, кількість працівників та учнів у майстра. Чл. цехів були лише майстрі. На чолі цеху стояв цехмайстер, йому допомагали ін. чл. управи.
Перші згадки про цехи Ц. в Україні відносяться до кін. 14 в. Зразковим цехом був Львівський, заснований у 1512. Київ. цех Ц. існував уже в 15 в. (за деякий час він з'єднався з цехом кравців). 1767 він здобув новий статут. Цехи діяли і в ін. м. України. У Кам'янець-Подільському він звався цехом хірургів. Найкращі Ц. працювали у великих м. У менших м. і в с. Ц. були мало освічені, яких населення називало «партачами».
На Центр. і Сх. Землях 1741 була розпочата підготова Ц. з мед. освітою при військ. шпиталях. 1794 була влаштована перевірка знань «партачів» в Мед. Колегії. З організацією лікарських управ в Україні (1796) було запроваджено перевірку знань Ц. в ряді міст (у Києві вона відбулася у 1815). Повністю Лікарська управа взяла під свій контроль цех Ц. 1817. За даними 1830 в Київ. губ. було 6 цирулень, у кожного майстра було від 2 до 4 підмайстрів. Після скасування маґдебурзького права в Києві, як і по всій Україні (1835), цехи Ц. припинили своє існування.
На Західній Україні цехів Ц. було значно більше, ніж на Центр. і Сх. Землях. Однак, по окупації Зах. України Австрією вони почали занепадати. Львівський цех хірургів нараховував тоді лише 5 фахівців. В ін. м. Галичини і Буковини залишилося ще деякий час досить багато Ц. У 1775 у Львові вперше були організовані курси з основ медицини для Ц. та повитух. Зі створенням у Львові Мед. колегії (1776) право на приватну практику надавалося лише лікарям, що мали університетські дипломи; це фактично було поч. кін. діяльности Ц. Офіційно в Галичині й на Буковині цехи Ц. були ліквідовані 1870, проте споконвічні традиції цирульницьких метод лікування збереглися аж до поч. 20 в.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Клименко П. Цехи на Україні, т. 1, випуск 1. К. 1929;
- Руфанов К. Общая хирургия. М. 1954;
- Матеріали до іст. розвитку охорони здоров'я на Україні, за ред. К. Ф. Дупленко. К. 1957;
- Плющ В. Нариси з іст. укр. мед. науки та освіти, кн. І. Мюнхен 1970.
Г. Шульц
![]() |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |