Черемха звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Черемха звичайна

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Rosales
Родина:	Розові (Rosaceae)
Рід:	Prunus
Вид:	Черемха звичайна

Черемха звичайна (Padus avium Mill. або Prunus padus) (P. racemosa (Lam.) Gilib.). Місцева назва - черемшина. Невисоке (2-10 м заввишки) дерево або високий кущ родини розових з сірувато-чорною корою і помітними сочевичками на ній. Молода кора пахуча. Пагони ясно-зелені або коричнево-червоні, блискучі. Листки чергові, тонкі, видовжепоеліптичні (5-12 см завдовжки, 2-6 см завширшки), зверху голі, знизу по жилках опушені, дрібнопилчасті, до вершини загострені. Черешки короткі, біля основи пластинки мають дві маленькі залозки, прилистки лінійно-шилоподібні, залозисто-зубчасті, рано обпадають.

Квітки пахучі, численні, розміщені на голих квітконіжках у густих пониклих китицях (10-15 см завдовжки), Квітколоже чашоподібне. Чашечка з п'яти трикутних. по краях залозистих чашолистків, віночок білий (до 1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна з одним стовпчиком і верхньою зав'яззю. Плід - однонасінна куляста кістянка (8-10 мм у діаметрі), чорна, блискуча; кісточка округло-яйцеподібна, складчаста. Росте у підліску або другому ярусі мішаних і листяних лісів, по чагарниках, уздовж річок і озер, по ярах і заплавних луках. Зимостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні - травні, плоди достигають у липні - серпні. Поширена майже по всій Україні, крім Степу і Криму. Райони заготівель - Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Харківська, Хмельницька. Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська області. Запаси сировини значні.

[ред.] Практичне використання

Черемха звичайна

Харчова, медоносна, лікарська, фітонцидна, фарбувальна, деревинна, декоративна рослина. Плоди черемхи мають солодкувато-терпкий присмак, але в стадії повної стиглості терпкуватий присмак звикає і плоди стають придатними для вживання в їжу свіжими. Частіше їх використовують для різноманітної переробки: приготування наливок, фруктово-ягідних вин, їх сушать і консервують. У плодах черемхи містяться цукри (близько 5% ), яблучна й лимонна кислоти, дубильні речовини, мигдалева олія, мінеральні сполуки. Висушені плоди дуже часто використовують для одержання “черемхового борошна”, з якого готують начинку для пирогів, фруктових і хлібних виробів, печива тощо. Нерідко її разом з медом або цукром застосовують для приготування киселів, настоїв, желе, чаю. Черемха звичайна - весняний медонос і пилконос, що дає підтримуючий взяток. Іноді бджоли збирають на її листках медяну росу.

Плоди мають не тільки харчове, а й лікарське значення. У науковій медицині плоди її - Fructus Pruni padi - застосовують як протипроносний в'яжучий засіб. У народній медицині застосовують всі частини рослини: квітки при хворобах очей, кору як сечогінний і потогінний засіб, листки - при проносі і бронхітах, суцвіття - при порушенні обміну речовин, плоди як антицинготний засіб, а всі частини рослини - при анемії, запаленні слизової оболонки рота. Є вказівки на застосування черемхи при простуді, ревматизмі, туберкульозі легень, подагрі та пропасниці. У листках ї квітках містяться фітонциди, що знищують шкідливих бактерій та оздоровлюють повітря. З кори добувають зелену і буро-червону фарби, які застосовують для фарбування тканин.

Деревина черемхи блискуча, легка, буро-червоного кольору, застосовується для різьблення і дрібних виробів. Черемха - дуже декоративна рослина, особливо форми з плакучими гілками, махровими квітками і різнобарвними листками. Рекомендується для поодиноких і групових посадок. С вказівки на інсектицидні властивості черемхи. Насіння злаків обкурюють перед сівбою димом від спалювання гілок черемхи.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Плоди черемхи збирають з китицями у період їх повної стиглості в ясну суху погоду. Свіжі плоди можуть зберігатися в прохолодних приміщеннях протягом кількох тижнів. Зберігають їх у кошиках, перекладаючи шари ягід листками. Сушать плоди на сонці, у печах чи вогневих сушарках при температурі до 40-50°. Висушені плоди сортують на решетах і відділяють плодоніжки й гілочки. Пакують у мішки вагою по 60 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.