Чехівський Володимир Мусійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чехівський Володимир (1876 - 193?) - Громадський, політичний і церковний діяч. У 1917 р.– член Центральної Ради, член ЦК УСДРП, голова Ради міністрів і міністр закордонних справ УНР (ХІІ.1918–ІІ.1919), діяч УАПЦ, дорадник митрополита В. Липківського. Засуджений до страти за інспірованим процесом СВУ у 1930 р., заміненим 10-річним ув'язненням.

[ред.] Енциклопедія українознавства

Чехівський Володимир (* 19. 7. 1876 — 193?), гром.-політ., культ. і церк. діяч, родом з с. Горохуватки на Київщині, син свящ. з Черкащини; по закінченні Київ. Духовної Академії (1900) помічник інспектора Кам'янець-Подільської Духовної Семінарії (1901 — 05), посол до 1 Держ. Думи (1906). Після однорічного заслання до Волоґди переїхав до Одеси (1907 — 17), де провадив широку діяльність в Укр. Громаді та «Просвіті» і був ред. «Укр. Слова» (1917); чл. ЦК УСДРП; від 1917 жив у Києві, був чл. Укр. Центр. Ради від м. Одеси. За гетьманату гол. Укр. Військ. Рев. Комітету, який підготовляв повстання проти гетьмана. Гол. Ради Мін. і мін. закордонних справ УНР (26. 12. 1918 — 11. 2. 1919), співтворець Комітету Охорони Респ. в Кам'янці Подільському. Ч. видатний діяч УАПЦ, під його проводом уряд УНР проголосив закон про автокефалію Укр. Правос. Церкви (1. 1. 1919). Після Першого Церк. собору (14 — 30. 10. 1921) Ч. став дорадником митр. В. Липківського та гол. ідеологічної комісії УАПЦ; «благовісник» (проповідник) Всеукр. Правос. Церк. Ради; організатор Пастирських курсів у Києві. Заарештований 29. 7. 1929 у справі Спілки Визволення України (СВУ) і засуджений на страту (19. 4. 1930); вирок замінено на 10 pp. ув'язнення з суворою ізоляцією. Відбував ув'язнення в Харківському та Ярославському політізоляторах, 1933 відправлений на Соловки. У 1936 термін ув'язнення продовжено на 20 pp., після чого Ч. заслано до далеких таборів особливого призначення без права листування. Дальша доля невідома.

Ч. автор богословських і наук.-іст. праць: «Киевский митр. Гавриил Банулеско-Бодояи» (1905); «За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми» (1922, друге вид. Франкфурт над Майном, 1947); ст. в ж. «Україна» та «Церква і життя».