Шарлотта Ремплінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шарлотта Ремплінґ (англ. Charlotte Rampling народилась 5 лютого 1945) — англійська актриса.

Дочка військового, що став одним з командувачів НАТО, Ремплінг вчилася в елітних учбових закладах Англії і Франції. Почавши кар'єру манекенниці, дебютувала в кіно у 1965 епізодичною роллю. Вже наступного року Ремплінг звернула на себе увагу в чорній комедії «Дівча Джорджі», а в 1969 зіграла у Лукіно Вісконті в картині «Загибель богів». На початку 1970-х років за Ремплінг закріпилося амплуа плотських, сексуальних, часто збочених жінок. Такими були її ролі в італійських фільмах «Прощай, жорстокий брат» (1971, за п'єсою Джона Форда «Шкода, що вона повія») і «Нічний портьє» (1974, режисер Ліліана Кавані). Фільм «Нічний портьє» про садомазохістський роман між есесовцем і в’язнем концтабору викликав скандал і приніс актрисі міжнародну популярність. У 1975 вона зіграла в екранізації роману Раймонда Чандлера «Прощай, кохана». У 1978 вийшла заміж за французького композитора Жан Мішеля Жарра. Серед кращих ролей — роботи в комедії Вуді Аллена "Спогад про «Зоряний пил» (1980) і в судовій драмі Сіднея Люмета «Вердикт» (1982). Ремплінг багато знімалася у Франції, зокрема у Іва Буассе в «Бузковому таксі» (1977) і у Клода Лелюша (1984). У чорній комедії Нагиси Осими «Макс, моя любов» (Франція, 1985) зіграла дружину дипломата, що бере в коханці шимпанзе. У 1987 знялася в невеликій ролі у Алана Паркера у фільмі «Серце ангела», в 1988 — в картині Девіда Хейра «Париж вночі» (Paris by Night). У 1990-і роки Ремплінг в кіно знімалася мало. У 1997 вона зіграла в екранізації романа Генрі Джеймса «Крила голубки».