Швець Федір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Швець Федір (11.11.1882 - 20.6.1940) - Громадсько-політичний діяч, професор геології Київського університету, член ЦК Селянської спілки та УПСР. У 1918–1919 рр.– член Директорії УНР. З 1920 р.– в еміграції в Празі: професор УВУ та Українського педагогічного інституту їм. М. Драгоманова.
Н. у м.Жаботині Черкаського повіту. У 1909 після закінчення природничого ф-ту Дерптського університету працював асистентом кафедри геології. Брав участь в діяльності студентської громади при університеті. Був членом університетського товариства, співпрацював у термінологічній комісії Українського наукового товариства у Києві. У 1909-16 викладав природничі неуки у Дерптській гімназії. У 1915 одержав посаду доцента кафедри палеонтології, займався геологічними дослідженнями на Керченському п-ові, Кавказі та в Криму. У березні 1917 повернувся в Україну. На з'їзді діячів українського села (6-7.4.1917) Ш. обрано членом ЦК Селянської спілки від Черкаського повіту, а також членом ЦК УПСР. У червні 1917 на першому Всеукраїнському селянському з'їзді увійшов до Всеукраїнської ради селянських депутатів і був кооптований до Української Центральної Ради. Працював у 2-й київській гімназії, оргкомітеті по створенню Українського народного університету. У вересні 1918 призначений професором геології Українського державного університету в Києві і його першим проректором. У період Української Держави - член Українського національного союзу. 13.11.1918 Ш. як представник Селянської спілки разом з В.Винниченком, С.Петлюрою, О.Андрієвським, А.Макаренком був обраний до складу Директорії УНР. 15.11.1919 за спільним рішенням Директорії та уряду УНР Ш. І А.Макаренко виїхали з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади С.Петлюрі. 25.5.1920 постановою уряду УНР Ш. був виведений зі складу Директорії УНР.
В еміграції в ЧСР - викладач українських високих шкіл. Жив у Празі. В 1923 - професор геології Українського вільного університету, а в 1924-29 -Українського високого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. У 1928-29 Ш. разом з О.Андріевським і А.Макаренком створили Українську Національну Раду, яка, на думку організаторів, мала об'єднати наддніпрянських українців в еміграції. Автор наукових праць з геології. Помер у Празі, де й похований.
