Штепа Костянтин Теодосійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Костянтин (Кость) Теодосійович Штепа, рос. Константин Феодосиевич Штеппа (*1896 - †1970) — історик, науковий дослідник і викладач історії античної культури, історії церкви й класичної філології родом з Лохвиці на Полтавщині. Професор Інституту народної освіти в Ніжені, з 1930 — Київського ІНО (пізніше університету), співробітник Культурно-Історичної комісії й Комісії сходознавства ВУАН; заарештований в 1938.

Під час німецької окупації — редактор щоденника у Києві «Нове Українське Слово» (1941—1943), ректор КДУ (1941). Ще з 1930-х рр. дружив з професором Оглоблиним, який під час окупації був головою Київської міської управи, де Штепа обіймав посаду зав. відділом культури та освіти. Наприкінці війни співпрацював з власівцями.

Після війни — в еміграції в США. Обірвав зв'язки з українськими вченими, в тому числі з Оглоблиним, в своїх публікаціях дотримувався російсько-імперських поглядів.

Автор праць і статей: «Нариси з історії античної й християнської демонології» (1926), «Проблеми античного релігійного синкретизму в зв'язку з мотивами староукраїнської легендарної творчости» (1927), «Про характер переслідування відьом у старій Україні» (1928), «Селянські рухи в Римській Імперії» (1950), «Соціологічна теорія релігії Е. Дюркгема і школа М. Грушевського» (1931).