Єхиднові
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Єхидни | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
|
Єхидни, також відомі під їхнім австралійським ім’ям „колючий мурахоїд”, є єдиними нині живучими тваринами з ряду однопрохідних, за виключенням качкодзьоба. В теперішній час існує три види єхидн, що об’єднані в два роди родини Єхиднові.
Зміст |
[ред.] Загальні дані
Єхидни схожі на невеликого дикобраза, завдяки тому, що вони покриті грубою шерстю та голками. Максимальна довжина їхнього тіла складає приблизно 30 сантиметрів. Їхні щелепи витягнуті у вузький „дзьоб”. Кінцівки єхидн короткі та вельми сильні, з великими кігтями, завдяки чому ці тварини є потужними копателями. Єхидни не мають зубів, в них дуже маленький рот, тому харчуються вони злизуючи своїм довгим клейким язиком термітів, мурах, та інших невеликих безхребетних, котрих розчавлюють, притискаючи в роті язиком до неба.
[ред.] Поведінка та спосіб життя
Єхидни більшу частину року (поза шлюбним сезоном, що настає в середині зими, звичайно в липні та серпні) проживають одинаками. Вони є територіальними тваринами, але сусідні території можуть дещо накладатись. Єхидна весь час повільно простує своєю територією у пошуках здобичі, не маючи постійного лігва. Незважаючи на своє товсте та незграбне тіло, вона плаває наподив добре, і в змозі долати досить великі водойми.
Ці тварини мають досить гострий зір, і швидко помічають найменші рухи навколо них. У випадку непокоєння або якоїсь загрози, єхидна швидко ховається у щільному чагарнику, або в земляних чи скельних розщелинах. При відсутності таких природніх притулків єхидна напочуд швидко закопується у землю, доки зовні не залишаться лише кілька голок з самої верхньої ділянки спини. Або, якщо місцевість рівна та відкрита, а ґрунт твердий, просто звертаються в шар, наслідуючи їжака.
Небагато хижаків може впоратись з таким захистом: досвідчені собаки дінго, лиси, іноді кішки та свині можуть вбити дорослу єхидну, заставши її на ділянці твердого рівного ґрунту і атакуючи в черево (шар, в якй звертається єхидна, не є суцільним). Також, за деякими відомостями, на молодих єхиден полюють австралійські варани. Самка єхидни відкладає одне яйце з м’якою шкарлупою через 22 доби після парування, і розміщує його в своїй сумці. „Насиджування” займає десять діб; дитинча після цього харчується молоком, яке виділяється порами шкіри на двох молочних полях (однопрохідні ссавці не мають сосків) і лишається в сумці матері від 45 до 55 днів, коли в нього починають рости голки. Після цього мати риє дитячу нору, де лишає дитинча, повертаючись кожні 4-5 днів, щоб його нагодувати його молоком. Таким чином молода єхидна годується до досягнення семимісячного віку.
[ред.] Систематика
Сучасні єхидни об’єднані в родину Єхиднові та підрозділяються на два роди. Рід Zaglossus (праєхидни) влючає два сучасні види, а також два види, відомі по викопним решткам. Рід Tachyglossus (справжні єхидни) включає єдиний сучасний вид, і в ньому, на теперішній час, вимерлих видів не знайдено.
Рід Zaglossus
Обидва види цього роду є ендеміками Нової Гвінеї. Обидва вони рідкісні, не в останній час тому, що аборигени цього острова полюють на них заради їжі. Ці єхидни харчуються у листовій підстилці в лісах, полюючи на хробаків та комах. Вид Довгоноса єхидна (Zaglossus bruijni) відомий з високогірних лісів Нової Гвінеї. Вид Довгоноса ехидна-циклоп (Zaglossus attenboroughi) відкритий нещодавно, і мешкає у високогірних лісах та на гірських рівнинах. Види Zaglossus robustus та Zaglossus hacketti є вимерлими, відомими по викопним решткам.
Рід Tachyglossus
Коротконоса єхидна (Tachyglossus aculeatus) мешкає на південному сході Нової Гвінеї та майже на всій території Австралії: від Австралійських Альп, де взимку випадає сніг, до пустель середини континенту; всюди, де можна знайти її основну їжу – мурах та термітів. Розмір цього виду дещо менший, ніж видів роду Zaglossus, а довжина шерсті більша: у підвиду, що мешкає в регіоні з найбільш холодними зимами (на о. Тасманія) шерсть часом навіть довша за голки.
Ця єхида є довгоживучим видом та видом, що легко адаптується до найрізноманітніших умов. В горах взимку вона впадає в сплячку, а в пустелі в спекотний денний час ховається у розщелинах скель, і виходить на полювання тільки вночі (в інших частинах ареалу це денний вид). При цьому в пустелі в прохолодну погоду коротконоса єхидна може бути активною і вдень.
[ред.] Небезпеки та лімітуючі фактори
Коротконоса єхидна є широко розповсюдженим і, взагалі кажучі, досить звичайним видом. Виім, негативного впливу на неї завдають інтодуковані в Австралію хижі ссавці та втрата звичних місць життя, тому кілька років тому коротконоса єхидна в Австралії була визнана вразливим видом. Що ж до довгоносих єхидн, то їхнє майбутнє на перенаселенному острові, що постійно страждає від нестачі протеїнів в раціоні людей, виглядає набагато більш загрозливим.
[ред.] Різне
Коротконоса єхидна зображена на багатьох австралійських поштових марках, а також на монеті в 5 австралійських центів.
