Ібн Фадлан
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ібн Фадла́н (Ахмед ібн Аббас; роки народження і смерті невідомі) — арабський письменник і мандрівник І половині 10 ст. У 921—922 як секретар посольства багдадського каліфа Муктадіара (аль-Муктадіра) подорожував з Багдаду через Середню Азію в Поволжя до царя волзьких булгар.
Ібн Фадлан — автор «Книги», розповів про свою подорож, в якій подав цінні дані про природу, життя та побут хорезмійців, башкир, булгар, хозарів і русів. Спостереження Ібн Фатлара як свідка свого часу, мають надзвичайну історико-географічну та етнологічну цінність. [1]
Текст цієї книги був втрачений. В 1923 новий рукопис цієї праці було знайдено в Мешхеді (Іран).
[ред.] Джерела
- ↑ Ibn Fadlān. in: Lexikon des Mittelalters. Artemis-Verlag. Bd. V, S. 314.
