Ізабела Любомирська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ізабела Любомирська з Чарторийських (1733, Варшава - 25 листопада 1816, Відень) - відомий меценат і колекціонер творів мистецтва епохи рококо. Дочка Олександра Августа Чарторийського, руського воєводи, дружина Станіслава Любомирського, великого коронного маршалка, прабабця Альфреда Потоцького, намісника Галичини.

У власності І. Любомирської перебували варшавські палаци у Віланові, Урсинові та "Мон Кото" на Мокотові. Вона поклала наріжний камінь під будівництво Народного Театру у Варшаві. Була ініціаторкою перебудови замку в Ланьцуті у стилі рококо на зламі XVIII та XIX століть.

Одна із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII ст. Брала активну участь у політичних іграх свого часу. Спочатку була прихильною до короля Станіслава Августа Понятовського, а згодом боролася з ним. З огляду на невдачі своєї політичної боротьби перенеслася спочатку до Парижу, а після вибуху Великої Французької революції, багато часу перебувала у Відні. Крім політичної діяльності вирізнялася як особлива опікунка селян. Володіла 14 містами і 366 селами, значна частина яких були розташовані на українських землях.