Ґец Лев Львович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ле́в Льво́вич Ґец (13 квітня 1896, Львів — †16 грудня 1971, Краків) — український графік і живописець, педагог, громадський діяч.
Коли замість «Ґец» писали «Гец», жартома просив не робити «геци-комедії» з його прізвища.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Після загальної школи вчився у мистецько-промисловому училищі. Від 1919 — студент Краківської академії мистецтв. Вже тоді його зацікавила архітектура Кракова, яка згодом стала темою багатьох художніх творів. Закінчивши 1924 академію, працював учителем рисунка у Сяноцькій гімназії.
Його учнем був поет Богдан-Ігор Антонич.
Як відомий громадський діяч на лемківській культурній ниві 1930 заснував у Сяноці товариство «Лемківщина» та музей з такою ж назвою. Для музею збирав і комплектував лемківський іконопис, предмети побуту, знаряддя сільськогосподарської техніки, твори народних промислів і мистецтва, документи і рукописи.
Музеєм керував 14 років.
Лемківщині присвятив багато художніх творів.
[ред.] Життя на еміґрації
Після Другої світової війни жив у Кракові, від 1950 працював викладачем малюнка в Академії мистецтв. За вісім років зарисував близько 500 старовинних архітектурних пам'яток Кракова, майданчиків, одвірків, балконів. Створив власний стиль у малюванні, тому творчість його оригінальна.
До кінця життя співпрацював з лемківськими діячами мистецтва, науки і культури, зокрема з Олексою Стецяком, Іриною Добрянською, Іваном Красовським.
[ред.] Твори
Автор понад 3500 малюнків, акварелей, картин. З них 150 картин і 15 дереворитів присвячено Лемківщині:
- «Нужда» (1928),
- «Водонос» (1930),
- портрет «Українка»,
- портрет «О. Новаківський».
1917 спільно з молодим поетом Василем Бобинським виготовив велику «Антологію УСС». Ця помітна праця рукописно розписана на зразок старовинних книг.
Під враженням перебування в Києві (1969) створив ескізи «Золоті ворота», «Будинок Т. Шевченка».
Видав альбом про Краків і хотів зробити щось таке про Київ чи Львів. Як писав сучасний історик мистецтва Сергій Білокінь, краківське помешкання Ґеца «було доверху заповнене всіляким мистецьким майном, що накопичилось у нього протягом десятиліть. Він не знав, куди його подіти... Писав листи, зокрема до Василя Касіяна, прохав дозволу приїхати. Дозволу він не одержав, не захотіли взяти і його мистецьку спадщину».
[ред.] Література
- Гец Лев Львович // Митці України: Енциклопедичний довідник. — К., 1992. — С. 157.
- Гец Лев Львович // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 149.
