Абаза Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ві́ктор Іва́нович Абаза́ (22 серпня 1864, Росія — 28 липня 1931, Варшава) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.

[ред.] Біографія

Закінчив Псковський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійстке училище в Санкт-Петербурзі (1884).

Учасник російсько-японської війни 1904—1905. Під час Першої світової війни на фронті — командир дивізіону, ад’ютант штабу корпусу, полковник.

Улітку 1917 брав участь в українізації частин російської армії, наприкінці 1917 — в українській армії.

За режиму Павла Скоропадського — командир гарматного полку Київського армійського корпусу. Підтримав повстання Директорії, був призначений командиром Сірої дивізії, здобув у боях Конотоп, Бахмач, Чернігів. Заснував при штабі дивізії Інформаційне бюро (у його складі працював поет Павло Тичина), яке видавало газету «Воля».

Від початку 1919 Сіра дивізія під командуванням Абази вела бойові дії проти частин Червоної армії на Правобережній Україні та Волині. У травні 1919 була оточена в районі Луцька польськими військами генерала Юзефа Галлера. Абаза потрапив у полон, перебував у таборі військовополонених Ланцут.

Після визволення виїхав до Чехословаччини, оселився у Празі. Брав участь у діяльності ветеранських організацій Армії УНР.

[ред.] Література

• Науменко К. Є. Абаза Віктор Іванович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 21.
• Науменко К. Є. Абаза Віктор Іванович // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 10.
• Список подполковников по старшинству на 1 сентября 1910 г. — СПб., 1910.
• За державність. — Зб. 10. — Торонто, 1964.
• Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. — Львів, 1995.