Агротехніка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агроте́хніка — система прийомів вирощування с.-г. культур. Рівень А. визначається ступенем розвитку суспільства; кожній історич. епосі, кожному суспільному ладу властива своя А.
Зміст |
[ред.] Агротехніка первісного суспільства
В епоху первісного суспільства А. була основана на примітивних знаряддях ручної праці (мотика, серп). Це був період т. з. ручного, мотичного землеробства.
[ред.] Агротехніка рабовласницького суспільства
В рабовласницькому суспільстві виникли знаряддя, які приводилися в дію за допомогою тварин (соха, плуг). В цю епоху було розроблено ряд прийомів удобрення ґрунту і догляду за рослинами, застосовувалося штучне зрошення.
Див. також: Сади Семираміди в Вавілоні
[ред.] Агротехніка капіталістичного суспільства
Прийоми А., зв'язані з сучасною системою с.-г. машин і основані на висновках природознавства й агрономіч. наук, почали складатися в умовах капіталістичного землеробства. В результаті розвитку машинобудування землеробство одержало ряд удосконалених с.-г. машин.
В 20 ст. на поля вийшов трактор, за ним — комбайн і ряд ін. складних машин та знарядь, збільшилось використання мінеральних добрив. Все це сприяло удосконаленню А. Проте справжній розвиток А. став можливий лише після перемоги радянського ладу, який ліквідував хижацьку експлуатацію землі і створив необхідні умови для організації раціональної системи землеробства, застосування нових машин і відкриттів науки.
[ред.] Принципи агротехніки
Сучасна система землеробства для величезної території СРСР передбачає
- створення захисних лісових смуг на вододілах, по схилах балок і ярів, по берегах річок і озер, навколо ставів і водойм, а також залісення і закріплення пісків;
- правильну організацію і раціональне використання зем. угідь з освоєнням польових, кормових, овочевих та ін. сівозмін;
- правильну систему обробітку ґрунту, догляд за посівами і, насамперед, широке застосування чорних, чистих та зайнятих парів, зябу і лущення стерні;
- правильну систему застосування органічних і мінеральних добрив;
- посів добірним насінням пристосованих до місцевих умов високоврожайних сортів;
- розвиток зрошення на базі використання вод місцевого стоку шляхом будівництва ставів і водойм.
Такі найважливіші заходи і прийоми А. соціалістичного землеробства. В А. включають також підготовку посівного і садивного матеріалу, сівбу і садіння, збирання врожаю, снігозатримання, мульчування, боротьбу з бур'янами, хворобами і шкідникамисільськогосподарських культур та ін.
[ред.] Завдання
У соціалістичному с.-г. виробництві невідкладним завданням А. є на базі соціалістич. методів праці, досягнень науки, досвіду передовиків с. г., широкого застосування механізації забезпечити умови для одержання високих і сталих врожаїв, прогресивного піднесення родючості ґрунту, систематич. підвищення продуктивності праці і зниження собівартості с.-г. продукції. Великий вклад у розвиток А. вносять новатори колг. і радг. виробництва. Використовуючи досягнення с.-г. науки і уважно вивчаючи місцеві господарські і природні умови, вони створюють прийоми вирощування с.-г. рослин, які забезпечують високу і сталу врожайність кожної культури в кожному полі сівозміни.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Вільямс В. Р. Ґрунтознавство. К., 1953;
- Власюк П. А. Основи сільського господарства. К., 1956;
- Лисенко Т. Д. Агробіологія. К., 1952;
- Мічурін І. В. Вибрані твори. К.— X., 1949;
- Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949.
