Алтайський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Алтайський край — край в Росії, в Західному Сибіру. Утворений 28 вересня 1937. Межує з Казахстаном, Новосибірською та Кемеровською областями і з республікою Алтай (яка до 1991 р. була Горно-Алтайською автономною областтю Алтайського краю). Територія — 169,1 тис. км². Населення (2005) — 2565,6 тис. осіб. Адміністративний центр — м. Барнаул.

Міста: Алейськ, Барнаул, Бєлокуриха, Бійськ, Горняк, Заринськ, Змєїногорськ, Камінь-на-Обі, Новоалтайськ, Рубцовськ, Славґород, Ярове.

Ріки: Об, Бія, Катунь, Алей, Чариш та інші.

[ред.] Природа

А. к. охоплює пд.-сх. ч. Зх.-Сибірської низовини, ч. гірського Алтаю і зх. відроги Салаїрського кряжа. Бл. 70 % пл. займають низовини та підвищені рівнини з малорозчленованим, слабо хвилястим рельєфом. У горах та передгір'ях Алтаю і в Салаїрському кряжі — поклади кольоро-вих і рідкісних металів, заліз. та марганцевої руд. В степових озерах — великі запаси мірабіліту, саморідної соди (найбільші в світі), кухонної солі.

[ред.] Клімат

Клімат різко континентальний. Пересіч. температура січня —19°, липня +19°.

Опадів на Зх. та Пд. Зх. 260—350 мм, в передгір'ях до 600 мм і в гірському Алтаї від 300 до 1500 мм на рік. Осн. ріка — Об, бере початок від злиття Бії і Катуні, верхів'я яких розташовані в горах Алтаю. В горах беруть поч. і основні притоки Бії, Катуні та Обі. В А. к. понад 13 тис. озер, найбільшим є Кулундинське.

Рівнинна частина А. к. лежить в межах лісостепової і степової зон. Осн. типи ґрунтів— чорноземи звичайні, південні, вилуговані і каштанові. В горах поширені гірськопідзолисті, гірсько-лучні і гірсько-тундрові ґрунти. В гірському Алтаї і Салаїрі зосереджена більша ч. лісових масивів краю; ліси: ялино-смереко-кедрові та модринові. В лісостепу — невеликі осико-березові ліси (колки), долинами рік — соснові бори.

[ред.] Населення

В межах А. к. проживає 1,8 % всього населення Росії. Більшість становлять росіяни (92 % від загального населення). Є німці (3 %), українці (2 %), казахи (0,4 %) та ін. Пересічна густота нас. 15,2 чол. на 1 км². В лісостеповій смузі густота нас. в 2—3 рази вища за пересічну. В 1926 міськ. нас. становило менше 8 %, у 1959 — 33 %, у 2005 — 53,5 %.

[ред.] Господарство

А. к. — економіч. адм. район. За роки Рад. влади в А. к. створено велику текст., харч., деревообр., маш.-буд., гірничо-доб., хім. промисловість. У 1958 валова продукція великої промисловості порівняно з 1913 зросла в 238 разів.

Машинобудування — провідна галузь промисловості А. к. Розв шуті енергетичне, с. т., транспортне машинобудуванню, верстатобудування, виготовленні устаткування для харч. промисловості. Центр маш.-буд. промисловості — Барнаул: виробн. парових котлів, дизель-моторів, геологорозвідувального устаткування, геофізичної апаратури, металорізних верстатів, пресів; Рубцовськ — центр тракторобудування, виробн. с.-г. машин;

Новоалтайськ — вагонобудування;
Бійськ — виробн. парових котлів, електропечей, устаткування для харч. промисловості;
Славгород — верстатобудування.

Текст. промисловість представлена великими меланжовим і бавовняним комбінатами в Барнаулі, льоноткацькою ф-кою в Бійську, рядом підприємств швейної промисловості. У Барнаулі і Бійську значне виробн. валянків, овчинно-шубне, повстяне.

А. к. — один з найважливіших в Зх. Сибіру районів маслоробного виробн. і осн. район сироваріння та цукр. промисловості. Розвинута борошномельна, олійницька, м'ясна промисловість. Головні осередки харч. промисловості: Барнаул, Бійськ, Алейськ, Славгород, Рубцовськ. Гірничодобувна промисловість зосереджена в основному в передгір'ях Алтаю та в Кулундинському степу. На базі соляних ресурсів Кулундинських озер розвивається хім. промисловість (Михайловський содовий і Кучукський сульфатний комбінати). У місцях перетину залізницями лісосплавних рік—деревообр. промисловість. Найбільші центри — Барнаул, Бійськ, Тальменка. В Барнаулі і Бійську — сірникові фабрики.

Енергетика А. к. базується на довізному кузнецькому вугіллі, частково використовується електроенергія з гідроелектростанцій Рудного Алтаю.

Алтайський край був єдиним з найбільших в СРСР с.-г. районів. У 1959 р. у краї було 645 колгоспів і 149 радгоспів. Рослинництво А. к. має зерновий напрям. Під зерновими культурами в 1958 було зайнято майже 77 % всієї площі (5752,9 тис. га з 7477,6 тис. га всіх посівів). Осн. зернова культура — яра пшениця (4929,4 тис. га). З тех. культур вирощується соняшник (переважно в степових р-пах), цукровий буряк (у лісостепу і передгір'ях Алтаю), льон-кудряш, льон-довгунець, рижій, махорка. Посівна пл. тех. культур 144,1 тис. га. Під овочами і картоплею 162,6 тис. га, під кормовими — 1418,0 тис. га. Розвивається садівництво. За 1954—58 в А. к. освоєно 2,7 мли. га цілинних і перелогових земель. Тваринництво молочно-м'ясного і м'ясо-вовнового напряму. На 1 січня 1959 було 1636,1 тис. голів великої рогатої худоби (в тому числі 693,7 тис. корів), 930,0 тис. свиней, 2995,5 тис. овець і кіз. Заг. довжина залізнич. сітки — 1476 км. Судноплавство по Обі та Бії. Велике значення для зв'язків з Монголією має Чуйський автомобільний тракт.