Андрій Боголюбський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрі́й Ю́рійович Боголю́бський (близько 1111 — †29 червня 1174) — князь вишгородський (1149—1150, 1155—1156 рр.), пересопницько-турівський (1150—1151 рр.), володимиро-суздальський (1156—1174 рр.), син Юрія Долгорукого та половецької князівни. Прізвисько Боголюбський отримав від назви міста Боголюбове, яке князь зробив своєю резиденцією. Намагався відірвати Суздальську землю від Києва, утворити окрему митрополію, організував розгром Києва у 1169 р. Вивіз з Києва ікону Пресвятої Богородиці; прагнучи до зміцнення князівської влади, боровся з боярами. Вважається основоположником майбутньої Московської держави. Був двічі одружений. Відомостей про першу дружину немає. За легендою друга дружина Оліта була дочкою боярина Кучка. Убитий 29 червня 1174 р. внаслідок змови бояр Кучковичів.
Зворушливу розповідь про вбивство Андрія Юрійовича можна знайти у Іпатіївському літописі під 1175 роком. Серед загального грабунку та зневаги до покійного князя з боку залісців, лише Кузьмище киянин, вірний слуга, подбав про християнські обряди над тілом вбитого.
УРЕ:
(н. бл 1111 -п. 1174) — князь владимиро-суздальський [1157—74], онук Володимира Мономаха, син Юрія Долгорукого і половецької княжни. До свого княжіння у Владимирі брав участь у боротьбі батька за Київ. Після смерті Юрія (1157) А. Б. об'єднав навколо Владимира пн.-сх. руські землі, підкорив своїй владі Київ 1169 і посилив вплив на Новгород. Він зробив столицею князівства Владимир. Спираючись на підтримку городян і дворян, А. Б. вів боротьбу з боярством за зміцнення князівської влади. При ньому почався розквіт культури Владимирської землі. Вміло поєднував воєнне мист. з дипломатією. Був забитий боярами-змовниками 1174 в своєму замку Боголюбово, де постійно жив (звідси прізвисько Боголюбський).
