Антаблемент
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антаблеме́нт (франц. Entablement, від table – стіл, дошка) - верхня горизонтальна частина споруди, звичайно спирається на на колони, - складовий елемент класичного архітектурного ордеру.
Антаблемент членується на несучу частину – архітрав, на фриз, що спирається на нього, і карниз, який вінчає частину.
Зустрічається неповний антаблемент (без фризу).
Антаблемент виник на основі дерев'яного балочного перекриття і в своїх формах відображає його структуру.
УРЕ:
— складова частина архітектурного ордера, розташована над колонами. Висота А. неповного ордера дорівнює 1/4 висоти колони (за Віньйолою). А. знизу вверх поділяється на такі частини: архітрав—у вигляді балки, що спирається на колони; на архітрав спирається фриз із скульптурними прикрасами, а на фриз спирається карниз. Зустрічається неповний А., що складається тільки з архітрава та карниза. Вважають, що А. виник з дерев'яного балочного перекриття на дерев'яних колонах.
Тимо: Антаблемент [франц.< лат. – стіл, плита] — верхня горизонтальна частина архітектурного ордера, що в класичному зодчестві складається з трьох основних частин: архітраву, фризу і карнизу. Інколи вживаються:
- А. неповний — без фризу;
- А. полегшений — без архітраву;
- А. розкріпований — увінчує стіну і виступаючі напівколони або пілястри. Інше сполучення горизонтальних несомих елементів має місце в ордерних композиціях стародавнього єгипетського, егейського, перського, індійського, китайського, давньоамериканського, а також середньовічного зодчества.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с.
