Антирелігійна пропаганда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антирелігі́йна пропага́нда — ідеологічна боротьба проти релігії, розкриття і викриття її реакційної суті. А. п. виникає в процесі пізнання законів природи і матеріалістичного пояснення Всесвіту прогресив. ученими і мислителями. Вона була спрямована насамперед проти панівної держ. релігії. Дальшого поширення і розвитку А. п. набуває з ростом класової свідомості мас, розвитком науки і матеріалістич. світогляду.

Значний вклад у розвиток А. п. внесли бурж. атеїсти-просвітителі 18 ст. (Ж. Мельє, Гольбах, Дідро та ін.). їхні войовничі антиреліг. і антицерковні твори високо цінив Ленін. Однак їхня критика реліг. ідеології мала просвітительський характер і в силу своєї бурж. обмеженості не була пов'язана з боротьбою мас за знищення експлуататорського ладу, який підтримує і живить реліг. світогляд. Революц. демократи Росії, України та ін. країн, будучи ідеологами революц. селянства, приділяли чимало уваги А. п. В умовах царської Росії це було особливо важливим, оскільки православна церква виступала як складова частина держ. апарату.

Марксизм уперше поставив А. п. на наук. основу. Він розкрив матеріальні, земні причини виникнення і поширення реліг. вірувань, з'ясував соціальне коріння релігії, викрив її реакц. роль як ідеології. Маркс, Енгельс і Ленін розглядали А. п. як невід'ємну склад. частину визвольної боротьби пролетаріату проти злиднів і експлуатації. «Боротьбу з релігією не можна обмежувати абстрактно-ідеологічною проповіддю, не можна зводити до такої проповіді; цю боротьбу треба поставити в зв'язок з конкретною практикою класового руху, спрямованого на усунення соціальних коренів релігії» (В. І. Ленін. Твори, т. 15, с. 357). Основоположники наукового комунізму надали А. п. дійового, революц. характеру, виробили тактику робітн. класу і його партії у ставленні до релігії і церкви. Зробивши теоретич. основою А. п. діалектико-матеріалістич. філософію, вони пов'язали її з загальнопролетарською клас. боротьбою. А. п. в руках пролетаріату стала могутньою зброєю виховання мас в дусі матеріалізму й атеїзму. Керуючись у своїй діяльності наук.-матеріалістич. світоглядом, Комуністична партія завжди вважала ідейну боротьбу проти релігії складовою частиною своєї програми, всієї ідеологіч. роботи. Ленін учив підходити до розв'язання реліг. питання конкретно-історично, враховуючи завдання класової боротьби. Він рішуче засуджував крикливу «війну з богом», яку проповідували анархісти. Анархістське ставлення до релігії не тільки не допомагає дійсному подоланню реліг. вірувань, а, навпаки, заважає цьому.

Якісно новий період у розвитку А. п. настає після перемоги соціалістич. революції. Утвердження соціалізму супроводиться глибокими соціальними змінами в економічному, політичному й культурному житті трудящих. Ліквідуються експлуататорські класи, які заінтересовані у збереженні і насаджуванні реліг. містики. В країні широкого розмаху набирає пропаганда матеріалістич. світогляду, який лежить в основі всієї системи народ. освіти і комуністичного виховання мас. Уперше за всю багатовікову історію надбанням народу стає наука. Суцільна грамотність населення, поширення наук. знань серед трудящих створюють сприятливий грунт для широкого розмаху А. п. Рад. д-ва своїм законодавчим декретом від 2 лютого 1918 відокремила церкву від д-ви і школу від церкви. Відповідно до цього декрету Уряд України 18 січня 1919 також видав декрет про відокремлення церкви від держави. Релігія стала приватною справою громадян соціалістич. суспільства. Рад. держава не підтримує релігії ні матеріально, ні авторитетом своєї влади; будь-які привілеї або обмеження на віросповідній основі скасовано. В Конституції СРСР говориться: «Свобода відправлення релігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадянами». Партія не могла обмежити своє завдання лише відокремленням церкви від д-ви і проголошенням свободи совісті. В. І. Ленін вказував, що зроблений крок— тільки попередня умова для того, щоб далі провадити систематич. ідейну боротьбу з релігією.

Відповідно до конкретних завдань пролетарської революції і соціалістич. будівництва змінювалися завдання і форми А. п. Вони були одними в період революції і громад. війни і стали іншими, коли служителі реліг. культів відмовилися від виступів проти Рад. влади. В сучасних умовах А. п. розширює свій вплив, охоплює мільйонні маси рад. громадян. У лекціях на антиреліг. теми висвітлюються питання про походження і суть релігії, християнства та церковних свят. Широкого розмаху набирає науково-атеїстична пропаганда. Значними тиражами виходить антиреліг. л-ра. Внаслідок великої організаторської та ідейно-виховної роботи парт., рад., профспілкових, комсомольських організацій та культ.-осв. закладів мільйони рад. людей поривають з релігією і включаються до активної А. п.

На Україні значного поширення набули лекції і бесіди, тематичні вечори запитань і відповідей та ін. форми А. п. Велику роботу в цьому напрямі проводять Товариство для поширення політичних і наукових знань УРСР і культ.-осв. заклади республіки.

Комуністична партія надає виняткового значення цій ділянці ідеологіч. роботи, підкреслюючи, що гол. засобами подолання реліг. пережитків є залучення широких мас трудящих до комуністич. будівництва і проведення змістовної А. п. 10 лист. 1954 ЦК КПРС прийняв постанову «Про помилки в проведенні науково-атеїстичної пропаганди серед населення», де підкреслив необхідність посилення саме ідейного наступу на реліг. пережитки, зажадав від парт. організацій піднести на вищий рівень А. п. Разом з тим Центральний Комітет вказав на неприпустимість ображання релігійних почуттів віруючих при проведенні А. п. В її основу повинно бути покладене популярне роз'яснення найважливіших явищ природи і суспільства, досягнень у галузі біології, геології, фізики, хімії та ін. наук, які підтверджують правильність матеріалістич. світогляду.

Антирелігійна пропаганда мусить мати глибоко наук. характер, бути переконливою, аргументованою, а не декларативною; проводити її треба конкретно, диференційовано щодо різних груп віруючих, тісно пов'язавши з життям, з практикою боротьби рад. людей за комунізм. А. п. є складовою частиною комуністичного виховання трудящих. Одним з важливих завдань А. п. є розвінчування фідеїзму як характерної риси сучасної бурж. ідеології.

[ред.] Література

• 
  

Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.

• Маркс К. і Енгельс Ф. Про релігію. К., 1956;
• Ленін В. І. Про релігію. К., 1955;
• Про помилки в проведенні науково-атеїстичної пропаганди серед населення. Постанова ЦК КПРС від 10. XI 1954. В кн.: Календар атеїста. К., 1959;
• Питання атеїзму. К., 1958;
• Ярославський Єм. Біблія для віруючих і невіруючих. К., 1958;
• Галан Я. О. На службі у сатани. К., 1957.