Анубіс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ану́біс (Інпу, гр. Anubis) — давньоєгипетський бог шанування якого було тісно пов’язане з культом мертвих; охоронець могил та мумій, покровитель померлих, некрополів і цвинтарів, один суддів царства мертвих, хранитель отрут і ліків, мав дар передбачення.
Провідник душі крізь темряву. При житті він покликаний вести душі крізь темряву невігластва, а після смерті був провідником душі в Дуат небесний. Зірка Інпу також як і Зірка Ісіди — Сиріус, дороговказна зірка.
Син Осіріса і Нефтіди. Священна тварина — пес або шакал. Зображували Анубіса у вигляді шакала або у вигляді людини з шакалячою головою, що тримає в руці символ життя "анх".
У Давньому царстві - Бог Дуата, носив епітет "Хентіаменті" - "Перший із західних", тобто. головний з богів Заходу. Культ Анубіса дуже рано набув широкого поширення. З кінця 3-го тис. до н.е. функції глави Загробного Царства переходять до Осіріса, а Анубіс входить у коло богів, пов'язаних містеріями Осіріса. Анубіс стає богом некрополів і зв'язується з муміфикацієюй померлих і поховальними містеріями (контролює зважування серця померлого проти пера Маат).
У Римі його вважали за супутника Серапіса й Ісіди. Давні греки ототожнювали А. з Гермесом.
УРЕ:
Анубіс — один з восьми головних богів староєгип. міфології, син Озіріса, бог потойбічного світу. Вважався за супровідника душ померлих на той світ, на суд Озіріса. А. зображався у вигляді людини з головою шакала.
